Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №160/3407/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року

Київ

справа №160/3407/19

адміністративне провадження №К/9901/16231/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Солокова В. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Трубецької М. В.,

представника скаржника Курильченко К. О.,

представника позивача Новотоцьких А. В.,

відповідача Кошарного О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (суддя Єфанова О. В) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (суддя-доповідач Сафронова С. В., судді: Мельник В. В., Чепурнов Д. В. ) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного Олександра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" (далі - позивач, ТОВ "ПРИВАТОФИС") звернулось до суду першої інстанції з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича в якому просило:

визнати протиправним та скасувати повністю постанову про відкриття виконавчого провадження № 58862776 від 10 квітня 2019 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем;

визнати протиправним та скасувати повністю постанову про арешт майна боржника від 11 квітня 2019 року, згідно виконавчого провадження №58862776, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем;

визнати протиправним та скасувати повністю постанову про арешт коштів боржника від 10 квітня 2019 року, згідно виконавчого провадження №58862776, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем;

визнати протиправним та скасувати повністю постанову про арешт коштів боржника від 12 квітня 2019 року, згідно виконавчого провадження №58862776, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про відкриття виконавчого провадження від 10 квітня 2019 року подана неповноважним представником стягувача акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"). Крім того, заявником сплачено авансовий внесок в меншому розмірі, ніж це перебачено законодавством.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 58862776 від 10 квітня 2019 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем. Визнано протиправним та скасовано постанову про арешт майна боржника від 11 квітня 2019 року, згідно виконавчого провадження №58862776, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем. Визнано протиправним та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 10 квітня 2019 року, згідно виконавчого провадження №58862776, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем. Визнано протиправним та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 12 квітня 2019 року, згідно виконавчого провадження №58862776, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що заява про відкриття виконавчого провадження вхід. № 51 від 10 квітня 2019 року подана та підписана неповноважним представником стягувача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Андріїшиною Наталією Петрівною, оскільки довіреністю № 1714-К-О від 16 квітня 2018 року, виданої АТ
КБ "ПРИВАТБАНК" не надано повноваження з представництва інтересів ПАТ КБ "Приватбанк" у відносинах з приватним виконавцем. Також відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Тому суд першої інстанції зазначив, що сплачена сума авансового внеску є вірною.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник не погоджується з висловленою судом апеляційної інстанції правовою позицією про те, що звична форма представництва юридичної особи на підставі довіреності, виданої на ім'я фізичної особи, Законом України "Про виконавче провадження" вже не передбачена, а відтак всі дії, які вчиняються представниками юридичних осіб за довіреністю в межах виконавчих проваджень є протизаконними.

Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на вчинення певної юридично значимої дії від імені довірителя має враховуватися визначений довіреністю перелік юридично значимих дій спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків довірителя на вчинення яких уповноважено повіреного, наявність або відсутність прямо встановлених застережень довірителя стосовно способу чи порядку вчинення юридично значимих дій, правову сутність волі довірителя та її направленість на уповноваження повіреного для вчинення дій спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а також спрямованості подальшої поведінки повіреного на досягнення певного правового результату в інтересах довірителя в межах наданих повіреному повноважень.

Також судом першої інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно відмовлено скаржнику у вступі у справу третьою особою та здійснено розгляд справи на підставі доказів, які не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає закону.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги з мотивів викладених у відзиві на касаційну скаргу.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного Олександра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" про відвід суддів Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., Соколова В. М. від 26 вересня 2019 року визнано необґрунтованим.

Справу передано для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заяви про відвід судді - доповідачу. Зупинено провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного Олександра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов - до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" про відвід колегії суддів Загороднюку А. Г., Єресько Л. О., Соколову В. М. у справі № 160/3407/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного Олександра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі №160/3407/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

10 квітня 2019 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, якою визначено стягнути з ТОВ "ПРИВАТОФИС" на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" грошові кошти у сумі ~money0~ за заявою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 10 квітня 2019 року (вх. № 51) на підставі виконавчого напису нотаріуса за реєстровим № 2320, вчиненого 09 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М.

10 квітня 2019 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "ОТП БАНК" МФО 300528.

11 квітня 2019 року відповідачем прийнято постанову про арешт майна боржника.

12 квітня 2019 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: №НОМЕР_3, № НОМЕР_2 в АТ "А-БАНК" МФО 307770.

Заява про відкриття виконавчого провадження вхід. № 51 від 10 квітня 2019 року подана та підписана представником стягувача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Андріїшиною Наталією Петрівною, що діяла на підставі довіреності № 1714-К-О від 16 квітня 2018 року, виданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження, яка подана та підписана представником стягувача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Андріїшиною Наталією Петрівною та з розміром сплаченого авансового внеску, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача про примусове

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони та представники сторін.

Частиною 1 і 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512).

Пунктом 3 вказаної Інструкції № 512 передбачено, що до заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Положеннями пункту 2.10 Інструкції № 512 визначено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Статтею 240 ЦК України встановлено, зокрема, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з статтею 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 ЦК України встановлює, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Статут АКБ "Приватбанк", затверджений 21 травня 2018 року наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) №519 та погодженого НБУ 11 червня 2018 року.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Відповідно до матеріалів справи, Андріїшина Наталія Петрівна звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження вхід. № 51 від 10 квітня 2019 року на підставі виконавчого напису нотаріуса за реєстровим № 2320 вчиненого 09 квітня 2019 року до приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича.

Аналіз наведених вище норм законодавства вказує на те, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Також представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадження можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до Закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Тобто, представництво у виконавчому провадженні може здійснюватися як законними представниками юридичної особи та іншими підписантами, відомості про яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, так і іншими особами на підставі довіреності на вчинення відповідних дій.

16 квітня 2018 року головою правління Банку, у відповідності до повноважень, передбачених п. п.4 п.10.9. Статуту АТ КБ "ПРИВАТБАНКУ", оформлено та підписано довіреність №1714-К-О, відповідно до якої головний юрисконсульт управління правової підтримки у м. Києві АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Андріїшина Наталія Петрівна наділена повноваженнями на здійснення наступних дій (зокрема): отримувати та надавати документи з будь-яких питань у паперовому та електронному вигляді; брати участь у розгляді справи про правопорушення у сфері гарантування вкладів фізичних осіб; подавати будь-які заяви, пояснення, докази та клопотання (як письмові, так і усні)та обґрунтовувати прохання і побажання, викладені в них, під час розгляду справи про правопорушення у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, підписувати документи від імені Банку, у том числі під час розгляду справи про правопорушення у сфері гарантування вкладів фізичних осіб; здійснювати інші дії для виконання цієї довіреності; представляти інтереси БАНКУ в усіх органах державної влади й управління, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах у тому числі в органах Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби, Державної виконавчої служби України, органах Міністерства юстиції України, в тому числі органах Державної реєстраційної служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, а також перед фізичними особами; в загальних, господарських, адміністративних судах всіх інстанцій інших судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах окремих судових юрисдикцій всіх інстанцій, Верховному суді України, третейських судах, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в інших судах, що створюються та діють за законодавством України.

З метою належного виконання повноважень за довіреністю представник також вправі підписувати, подавати та отримувати будь-які інші відмінні від названих вище документи, які хоч прямо і не зазначені в довіреності, але передбачені чинним законодавством України та будуть необхідними для повного виконання дорученого.

Вищезазначену довіреність видано без права передоручення строком на три роки до 16 квітня 2021 року.

Доказів скасування довіреності довірителем матеріали справи не містять.

Як вбачається зі змісту довіреності №1714-К-О від 16 квітня 2018 року, Андріїшина Н. П. мала право звертатися із заявою про відкриття виконавчого провадження вхід. № 51 від 10 квітня 2019 року на підставі виконавчого напису нотаріуса за реєстровим № 2320 вчиненого 09 квітня 2019 року до приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено Частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених Частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Оскільки виконавчий напис №2320 не відноситься до виключних випадків, коли приватний виконавець не здійснює примусове виконання рішень, тому дії приватного виконавця Кошарного О. В. при відкритті оскаржуваної постанови є правомірними.

Посилання позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" можливість підтвердження представництва інтересів представника копією довіреності не передбачена, до відповідної заяви мала бути подана саме оригінал довіреності, яка видана і оформлена відповідно до закону, а не копія зазначеної довіреності є безпідставними.

Згідно з частиною 4 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Крім того, частини 3 статті 244 Цивільного кодексу викладено загальні вимоги до її оформлення та змісту, зокрема, довіреність юридичної особи скріплюється її печаткою.

Допускається надання копії, засвідченої особою, якій відповідно до Закону надано право посвідчувати довіреності. Такими особами можуть бути нотаріус, адвокат (на ім'я якого видана довіреність) або сам заявник.

Поряд слід відзначити, що нормативно-правовим актом, що регулює порядок засвідчення копій документів зокрема є Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Довіреність від 16 квітня 2018 року №1714-К-О, виписана на Андріїшину Н. П., якою останню, у тому числі, уповноважено для виконання наданих повноважень представнику надається право від імені БАНКУ підписувати, подавати, пред'являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності та ін.

Тому Андріїшина Н. П. була уповноваженим представником АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, з доданої позивачем до позову копії заяви АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про відкриття виконавчого провадження вбачається, що така заява подана разом із довіреністю представника стягувача. При частиною 4 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження"одавець пунктом 2.10 Інструкції № 512 надає можливість долучати до виконавчого провадження належним чином засвідчену копію довіреності. Судами не встановлено не відповідність копії довіреності її оригіналу.

У відповідності до частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Тому приватний виконавець правомірно виніс постанови про арешт коштів боржника.

Колегія суддів також звертає увагу, що позовна заява та апеляційна скарга не обґрунтовувалися правозастосуванням статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" щодо кола осіб, які можуть бути представниками у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Виходячи за межі позовних вимог чи апеляційної скарги, слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

Проте, в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції відсутнє відповідне обґрунтування щодо виходу суду за межі вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги та надав невірне тлумачення статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" щодо представництва у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено скаржнику у вступі у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки рішення у цій справ прямо впливає на права, інтереси АТ КБ "ПРИВАТБАНК", оскільки оскаржувана позивачем постанова винесена в рамках виконавчого провадження №58862776, де АТ
КБ "ПРИВАТБАНК" є стороною виконавчого провадження та виступає стягувачем.

Порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення апеляційної скарги та справи в цілому.

Оскільки сплачена сума авансового внеску не є підставою касаційної скарги, а тому не є предметом касаційного розгляду.

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

На наведені обставини суди попередніх обставин уваги не звернули, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються судом в якості належних.

Стаття 351 КАС України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" необхідно задовольнити, скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року і прийняти нову про відмову у задоволенні повних вимог.

Судові витрати.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов