Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.09.2022 року у справі №640/6932/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 вересня 2022 року

справа № 640/6932/21

адміністративне провадження № К/990/21871/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року,

додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у складі судді Клименчук Н. М.,

та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у складі судді Степанюка А. Г., Бужак Н. П., Кобаля М. І.,

у справі №640/6932/21

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

15 березня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - позивач, підприємство, платник податку) до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, податковий орган), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 грудня 2020 року №00298040103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 6 129 826 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 064 913 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, позов Підприємства задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 21 грудня 2020 року №00298040103.

Додатковим рішенням цього суду від 28 грудня 2021 року задоволено заяву Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» про прийняття додаткового судового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, стягнуто на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 140 000,00 грн (сто сорок тисяч гривень 00 коп.).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, частково задоволено апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, змінено додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року, яким визначено, що належні до стягнення на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати на професійну правничу допомогу складають 121 983 (сто двадцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок. В іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року - залишено без змін.

16 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №640/6932/21.

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 березня 2020 року у справі №804/16516/15, від 6 березня 2018 року по справі № 804/5444/16, від 27 жовтня 2021 року у справі №808/1336/16.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу витребувано з суду першої інстанції.

01 вересня 2022 року справа №640/6932/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року призначено справу до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами на 20 вересня 2022 року. У зв`язку з хворобою судді-доповідача Ханової Р. Ф. попереднє судове засідання 20 вересня 2022 року не відбулося. Розгляд справи здійснено 23 вересня 2022 року у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у жовтні-листопаді 2020 року працівниками Офісу ВПП на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу від 21жовтня 2020 року №1225 та направлень від 27 жовтня 2020 року №68 і від 09 листопада 2020 року №143 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Сантрейд» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, результати якої зафіксовані в акті від 20 листопада 2020 року №530/28-10-04-01-03/25394566.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, яке полягає у нереальності здійснення господарських операцій з отримання товарів (послуг), зокрема, у семи контрагентів, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму в розмірі ПДВ 6 129 826 грн, і як наслідок завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 6 129 826 грн.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 ПК України, на підставі викладених в акті перевірки висновків, керівником податкового органу 21 грудня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00298040103, яким позивачу за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2020 року на суму 6 129 826 грн та згідно з підпунктом 123.1 статті 123 цього кодексу застосовано штрафні санкції у сумі 3 064 913 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом апеляційного адміністративного оскарження, за результатами якого рішенням ДПС України від 25 лютого 2020 року №4494/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій досліджували:

1) укладені та виконані між ДП «Сантрейд» (Покупець) і ПП «Хуторок GV» (Постачальник) договори поставки пшениці урожаю 2020 року насипом від 10 липня 2020 року №60418262, від 10 липня 2020 року №60418264, від 28 липня 2020 року №60422617, від 04 серпня 2020 року №60423866, від 04 серпня 2020 року №60423868, додаткові угоди від 24 липня 2020 року №60422322 та від 05 серпня 2020 року №60424504, угоди про дотримання сторонами нормативних актів, якими встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними внаслідок існуючої політичної ситуації в Україні та АР Крим, а також щодо виконання сторонами зобов`язань, а саме копії видаткових накладних, рахунків, податкових накладних, реєстрів товарно-транспортних накладних, товарно-транспортних накладних;

2) укладення та виконання між Позивачем і ПП «Юніверсал Пак Сервіс» договору підряду від 30 квітня 2020 року №20С, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконувати вантажно-розвантажувальні, а також інші види робіт, передбачені у додатку до цього договору, перебирання та ремонт піддонів та інші види робіт за попередньою домовленістю, а також інші роботи/послуги, документи, що підтверджують виконання цих зобов`язань, а саме актів надання послуг, рахунків, актів приймання-передачі продукції, податкових накладних, табелів обліку робочого часу, звітів про видані перепустки, відомостей обліку виконаних робіт, журналу обліку обладнання і інвентарю, журналу реєстрації підрядного персоналу, інструкції з охорони праці;

3) укладення та виконання між ТОВ «ІТ ПРО» і ДП «Сандрейд» договору поставки від 01 лютого 2019 року №01В/2019 техніки/обладнання, витратних матеріалів, програмного забезпечення та надання послуг з інсталяції продукції, надання консультаційних послуг з впровадження комп`ютерних систем, телекомунікаційних систем, програмного забезпечення, додаткової угоди до цього договору, копії рахунків, податкових накладних, видаткових накладних, актів переміщення товарно-матеріальних цінностей, довіреностей на матеріально-відповідальну особу;

4) укладення та виконання між ТОВ «Одемара-Інтер» (Повірений) і ДП «Сантрейд» договорів доручення від 21 серпня 2018 року №N-1 із додатковими угодами до нього, на митно-брокерське обслуговування від 31 серпня 2018 року №О-І-М/051 від 01 серпня 2020 року №13-ОДІ-СНТРД-МБО з додатковими угодами до них, про надання транспортно-експедиторських послуг від 01 серпня 2020 року №13-ОДІ-СНТРД-ГТЕ-ТЕО-2021, з додатком до нього, актів, рахунків, податкових накладних, платіжних доручень;

5) укладення та виконання між ДП «Сантрейд» і ТОВ «Агропромхім» договорів поставки від 29 червня 2020 року №60415781 та від 03 липня 2020 року №60416701 ячменю врожаю 2020 року насипом, підписані додатки до них, додаткові угоди, податкові накладні, реєстри вивантаження транспортних засобів, залізничні накладні, акти розбіжності ваги, посвідчення якості на зерно, видаткові накладні, рахунки-фактури;

6) укладення та виконання між ДП «Сантрейд» і ТОВ «НВО ХіммашНафтоГаз» договору поставки від 04 березня 2020 року №04032020YS, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити позивачу ємність V=54 м3 згідно специфікації №1 від 04 березня 2020 року, календарні плани платежів та поставок, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні;

7) предметом досліджень судами попередніх інстанцій були документи, що підтверджують подальшу поставку придбаних у ПП «Хуторок GV» і ТОВ «Агропромхім» зернових, які зберігалися на потужностях ТОВ «Грінтур-Екс».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3,198.6 статті 198 ПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №804/16516/15, від 06 березня 2019 року у справі №804/5444/16, від 27 жовтня 2021 у справі 808/1336/16.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі 808/1336/18 контролюючий орган послався на нереальність здійснення господарських операцій та свої доводи підтверджував судовими рішеннями у кримінальних справах.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який існував на час касаційного перегляду, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що сам факт наявності у позивача природного газу, поставка якого була обумовлена договорами, не може бути беззаперечною підставою для висновку щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту, оскільки визначальним у цій справі є встановлення обставин, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто газова компанія», тобто з тією особою, по взаємовідносинам з якою позивачем і сформовано дані бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, встановлені обставини у цій справі свідчать про відсутність реальних господарських взаємовідносин між ПАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Українська нафто газова компанія» та обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту і, як наслідок, про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відсутність подібності правовідносин у справах №808/1336/16 та №640/3932/21 унеможливлює застосування наведених висновків до правовідносин, які є предметом цього касаційного перегляду.

У постанові від 06 березня 2019 року у справі № 804/5444/16, суд враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів, робіт (послуг) у контрагентів, прийшов до висновку, що позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, включаючи і товарно-транспортні накладні, які, хоча і не є основними та визначальними при формуванні податкового кредиту з ПДВ, проте які в тому числі, в сукупності з іншими документами мають беззаперечно свідчити про факт вчинення господарських операцій, натомість в даному випадку надані позивачем первинні документи не є достатніми та вичерпними для такого висновку, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами попередніх інстанцій стосовно врахування реального часу їх здійснення, наявності трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, які необхідні для постачання товарно-матеріальних цінностей та проведення відповідних робіт, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договорів укладених позивачем з вказаними контрагентами.

Ретельне дослідження кожної спірної операції, які були предметом розгляду справи №804/5444/16 (придбання лісоматеріалів, отримання товару з непідконтрольної Україні території, придбання товару імпортного походження, який в Україні не виробляється, перевезення вугілля, переробка металобрухту), доведення складу кожного податкового правопорушення податковим органом зумовило підтримання висновків відповідача у цій справі.

На відміну від справи №804/5444/16 у касаційній скарзі, яка є предметом касаційного розгляду, відповідач посилається на припущення и правові позиції Верховного Суду, які надані за інших фактичних обставин.

У постанові від 31 березня 2020 року у справі №804/16516/15, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини в їх сукупності, Верховний Суд погодився з висновком судів про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ «СТАРТ-Д».

Відсутність подібності правовідносин у справі №804/16516/15 та у справі №640/6932/21 унеможливлює здійснення аналогічного висновку до спірних правовідносин.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статей 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції виходив з того, що надані ДП «Сантрейд» первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Агропромхім», ТОВ «Хуторок GV», ТОВ «Одемара-Інтер», ТОВ «НВО Хіммашнафтогаз», ТОВ «ІТ ПРО», ПП «Юніверсал Пак Сервіс», доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП не надано та у ході перевірки не встановлено. Окремо суд підкреслив, що відсутність відомостей щодо реальності придбання продукції контрагентами позивача у своїх контрагентів, а також відсутність, на думку контролюючого органу, трудових і виробничих ресурсів для виконання господарських зобов`язань, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків та відсутність доказів узгодженості дій щодо отримання податкових вигод вказує на безпідставність доводів відповідача про порушення платником податків податкової дисципліни.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи податкового органу в розрізі контрагентів за взаємовідносинами з контрагентами позивача, висновувався на наступному.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що у ПП «Юніверсал Пак Сервіс» відсутня необхідна кількість працівників для виконання зобов`язань перед ДП «Сантрейд», суд апеляційної інстанції зазначив, що, безпосередньо в апеляційній скарзі Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП вказало, що послуги надавали більше 30 осіб, що підтверджується також і матеріалами справи, а належність чи неналежність таких працівників, а також питання оформлення з ними трудових чи цивільно-правових відносин ПП «Юніверсал Пак Сервіс» перебуває поза межами площини цього спору.

Посилання відповідача на відсутність трудових і виробничих ресурсів у ТОВ «Агропромхім» для поставки ДП «Сантрейд» договірного обсягу ячменю, а також відсутність у базі Єдиного реєстру податкових накладних фактів його придбання, судом апеляційної інстанції оцінено критично, оскільки наявними у матеріалах справи документами підтверджується придбання ТОВ «Агропромхім» ячменю, що у подальшому був реалізований ДП «Сантрейд».

Доводи відповідача про те, що неможливо з`ясувати зміст фактично наданих ТОВ «Одемара - Інтер» послуг ДП «Сантрейд» з огляду на ненадання платником податків товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначив, що аналіз змісту договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01 серпня 2020 року №13-ОДІ-СНТРД-ГТЕ-ТЕО-2021 дає підстави для висновку, що ТОВ «Одемара-Інтер» надає послуги з документального оформлення експортних операцій, а не перевезення. Це ж саме підтвердив й директор ТОВ «Одемара-Інтер» у нотаріально-засвідченій заяві, в якій зазначив, що підприємство протягом липня-серпня 2020 року ДП «Сантрейд» послуги щодо перевезення вантажів не надавало, що свідчить про помилковість позиції контролюючого органу про те, що обов`язковим документом для підтвердження надання транспортно-експедиторських послуг є товарно-транспортна накладна.

До того ж суд апеляційної інстанції звернув увагу, що зауважень щодо трьох інших укладених з ТОВ «Одемара-Інтер» договорів Офісом ВПП не було висловлено, однак до безтоварних були віднесені всі господарські операцій з цим контрагентом.

Щодо неможливості поставки ПП «Хуторок GV» пшениці у кількості 1 906,36 т з огляду на недостаню кількість сільськогосподарських земель для цього (317,99 га замість необхідних 659,95 га), суд апеляційної інстанції аналізуючи звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2019 року встановив, що ПП «Хуторок GV» мало 355 га посівних площ, з яких 255 га використовувалися для вирощування пшениці, при цьому поставлено ДП «Сантрейд» 386,05 т, тобто у межах 12 125 центнерів (1 212,5 т), вироблених підприємством-постачальником.

Безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «НВО ХіммашНафтоГаз» в межах яких придбана ємність впродовж усіх судових засідань не підтверджена та спростовується фактом придбання товару.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач не навів обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Межі перегляду судом касаційної інстанції визначені статтею 341 КАС України, відповідно до частини першої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Складом податкового правопорушення стало формування показників податкової звітності податку на додану вартість за взаємовідносинами позивача з сьома контрагентами по господарським операціям, які за висновком податкового органу не здійснювались.

За правилами статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані у разі здійснення одного із п`яти видів операцій, передбачених пунктом 198.1. цієї статті. Відтак, показники фінансової звітності формуються за наслідками проведення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Обов`язкові реквізити первинних документів встановлені частиною другою цієї статті.

Аналізуючи господарські операції в розрізі кожного з контрагентів, суди попередніх інстанцій встановили їх відповідність вимогам Закону, внаслідок чого визнали господарські операції такими, що підтверджені та не погодилися з висновками податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за серпень 2020 року на суму 6 129 826 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 064 913 грн.

Касаційною скаргою жодні встановлені обставини судами попередніх інстанцій та їх висновки по спірним операціям не спростовані. Крім того, касаційна скарга утримує посилання на взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Сларус», взаємовідносини з яким не встановлені актом перевірки та не були предметом досліджень судами попередніх інстанцій.

Суд визнає, що повне дослідження зібраних у справі доказів, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відсутність підстав для застосування висновків у наведених постановах Верховного Суду призводить до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Щодо правомірності судових рішень про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

У листопаді 2021 року ДП «Сантрейд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило стягнуто на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 140 000,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2021 заяву ДП «Сантрейд» задоволено у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат в сумі 140 000,00 грн є співмірним та пропорційним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатами робіт, а також документально підтверджений.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, частково задоволено апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, змінено додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року, яким визначено, що належні до стягнення на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати на професійну правничу допомогу складають 121 983 (сто двадцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок. В іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року - залишено без змін.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії:

- договору про надання правової допомоги № 2-1/33-2019 від 12 квітня 2019 року, укладеного між Позивачем та АО «КМ Партнери» (далі - Договір) (т. 14 а. с. 31-40);

- додаткової угоди № 2 від 15 січня 2020 року до Договору (т. 14 а. с. 44-45);

- акту приймання-передачі послуг від 29 листопада 2021 року (т. 14 а. с. 48-50);

- рахунку-фактури від 20 травня 2021 року № 56 (т. 14 а. с. 51);

- платіжного доручення № 20045122 від 27 травня 2021 року (т. 14 а. с. 52);

- банківської виписки за 27 травня 2021 року (т. 14 а. с. 53).

У розділі 5 Договору (з урахуванням змін, зазначених в Додатковій угоді № 2 від 15 січня 2020 року) містяться індивідуальні погодинні ставки адвокатів-учасників АО «КМ Партнери» та їх помічників, а також умови надання правничої допомоги позивачу.

Відповідно до приймання-передачі послуг від 29 листопада 2021 року надання послуг правової допомоги здійснювалося адвокатами Сучик Тетяною Ярославівною та Медведєвою Оленою Юріївною. Указаний акт містить опис послуг, наданих адвокатами АО «КМ Партнери» у рамках Договору з позивачем. Так, відповідно до акта наданих послуг позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді першої інстанції:

- підготовка позовної заяви про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 21 грудня 2020 року №00298040103;

- підготовка клопотання про залучення до матеріалів справи документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентами ПП «ХУТОРОК GV», ПП «ЮНІВЕРСАЛ ПАК СЕРВІС», ТОВ «ІТ ПРО», ТОВ «ОДЕМАРА-ІНТЕР», документи на підтвердження подальшого руху товару;

- підготовка клопотання позивача про залучення до матеріалів справи відеозаписів руху транспортних засобів та зважування залізничних вагонів ТОВ «Грінтур-Екс» та документів щодо системи відеоконтролю на ТОВ «Грінтур-Екс»;

- підготовка клопотання позивача про залучення до матеріалів справи документів щодо взаємовідносин позивача з ПП «Юніверсал Пак Сервіс»;

- підготовка клопотання позивача про визнання факту неподання відповідачем відзиву та застосування наслідків - кваліфікації таких дій як визнання позову;

- підготовка заяви про виклик в якості свідків вагарів ТОВ «Грінтур-Екс»;

- підготовка заяви про виклик в якості свідка начальника відділу внутрішньої логістики у позивача;

- підготовка клопотання про залучення до матеріалів справи документів на підтвердження подальшого руху товару, приймання товару ТОВ «Грінтур-Екс»;

- підготовка клопотання про залучення до матеріалів справи документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «АГРОПРОМХІМ», ТОВ «НВО ХІМММАШНАФТОГАЗ»;

- підготовка пояснення позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Агропромхім» та клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових документів;

- підготовка клопотання про залучення доказів до матеріалів справи - нотаріально завірених заяв;

- підготовка заяви про подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення по суті вимог;

- підготовка пояснення щодо належної обачності позивача у виборі контрагентів та добросовісності контрагентів та клопотання про залучення документів до матеріалів справи;

- підготовка пояснення щодо допуску транспортних засобів на територію ТОВ «Грінтур-Екс» та клопотання про залучення документів до матеріалів справи;

- підготовка пояснення позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «НВО ХіммашНафтоГаз» та клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових документів;

- підготовка клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових документів щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Одемара- Інтер»;

- підготовка узагальнюючих пояснень позивача щодо порядку придбання товару, робіт та послуг у контрагентів та доказів, наданих позивачем з посиланнями на томи та аркуші справи;

- підготовка пояснення позивача щодо необґрунтованості висновків акта перевірки за взаємовідносинами з ТОВ «ІТ ПРО» та клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових документів на підтвердження використання в господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «ІТ ПРО»;

- підготовка пояснення щодо наявності рішення у пов`язаній справі позивача (Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2021 року у справі №640/33345/20);

- підготовка клопотання про залучення судового рішення по пов`язаній справі;

- участь у судових засіданнях 08 липня 2021 року, 22 липня 2021 року, 04 листопада 2021 року, 24 листопада 2021 року, 25 листопада 2021 року.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково апеляційну скаргу податкового органу і частково скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, врахував те, що відповідач до суду першої інстанції подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (т. 14 а. с. 77-79).

Зокрема, судова колегія суду апеляційної інстанції зазначила, що протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви ДП «Сантрейд» про виклик в якості свідків вагарів ТОВ «Грінтур-Екс» (п. 6 акту) та начальника відділу внутрішньої логістики ДП «Сантрейд» (п. 7 акту), а також у задоволенні клопотання про визнання факту неподання відповідачем відзиву та застосування відповідних процесуальних наслідків (п. 5 акту). Витрати на підготовку таких заяв, на переконання суду апеляційної інстанції, не можна вважати необхідним, у зв`язку з чим їх не можна присуджувати до відшкодування за рахунок Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що не належить до таких витрат і витрати з підготовки заяви про подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення по суті вимог (п. 12 акту), оскільки положення частини сьомої статті 139 КАС України не визначають обов`язок учасника справи робити таку заяву саме у письмовій формі.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що не можна вважати обґрунтованими і необхідними витрати, пов`язані із наданням пояснень щодо наявності рішення у пов`язаній справі позивача (п. 21 акту) та із підготовкою клопотання про залучення судового рішення по пов`язаній справі (п. 22 акту), оскільки, по-перше, аналіз змісту пояснень свідчить, що вони містять цитати з судового рішення у справі №640/33345/20 з коротким коментуванням, що ставить під сумнів необхідність витрачання 1,6 годин адвокатом для їх підготовки, по-друге, окрема підготовка клопотання про залучення цього судового рішення не була необхідною, позаяк копія такого рішення могла бути долучена як до пояснень, так і взагалі не подаватися з огляду на доступність його тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Що стосується інших витрат, наведених в акті приймання-передачі послуг від 29 листопада 2021 року, суд апеляційної інстанції визнав, що вони є пов`язаними із розглядом цієї справи та є обґрунтованими, пропорційними і співмірними щодо предмету цього спору. При цьому, судова колегія звертає увагу, що окрім загальних тверджень про відсутність у суду обов`язку відшкодовувати всі судові витрати, в апеляційній скарзі жодних інших аргументів щодо відповідної частини судових витрат не наведено.

Колегія суддів зазначає, що ухвалюючи судові рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 121 983 гривні 00 копійок, суди попередніх інстанцій, правильно застосували положення статей 134 139 КАС України.

Надаючи оцінку доводам відповідача проти відшкодування судових витрат у цій справі та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суди першої та апеляційної інстанції виходили з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих документів.

Доводами касаційної скарги не спростовано висновки судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник не наводить жодних обґрунтувань щодо неправильно наданої судами оцінки документів, які підтверджують понесені підприємством витрати або щодо неналежності, недопустимості доказів, які помилково прийняті судом тощо.

Колегія суддів визнає, що при ухваленні оскаржених судових рішень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням установлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №640/6932/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк