Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №826/1621/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/1621/16

касаційне провадження № К/9901/36611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2016 (суддя Огурцов О. П. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Чаку Є. В. ; судді: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.) у справі № 826/1621/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрейдсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвесттрейдсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2015 № 13/26-15-13-01-02.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01.06.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2016 без змін.

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту
44.1 статті 44, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, підпункту 134.1.1 пункту
134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 72, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на реалізації позивачу Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" товару (макухи соняшникової), який останній не отримував від постачальників, не вирощував та не переробляв, що, відповідно, свідчить про удаваність оспорюваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрейдсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 22.12.2015 № 7/26-15-13-01-02/38149285.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.9, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" сільськогосподарської продукції (макухи соняшникової), з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Головне управління ДФС у м. Києві посилалось на неможливість реалізації контрагентом розглядуваної продукції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттрейдсервіс" з огляду на нездійснення її придбання або вирощування, що, за його доводами, підтверджується поясненнями засновника та директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" в період із грудня 1979 року по квітень 2013 року ОСОБА_1, а також довідкою Виконавчого комітету Васьковицької сільської ради.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2015 № 13/26-15-13-01-02, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 504990,00
грн. за основним платежем та 252495,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а відповідачем, у свою чергу, належних доказів на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом не представлено.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Утім, попередні судові інстанції в порушення наведених процесуальних положень, які зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, не перевірили факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясували, ким і коли вирощувалась придбана позивачем продукція та чи вирощувалась взагалі.

Не встановлено судами і, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвесттрейдсервіс" та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій і технічну можливість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" виконати спірні поставки продукції з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі № 826/1621/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк