Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2020 року

Київ

справа №1340/5046/18

адміністративне провадження №К/9901/28081/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В. від 04 вересня 2019 року

у справі №1340/5046/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування Львівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_2, зареєстрованої Центром надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради 14 вересня 2018 року за № 3-Ф-91819/АП-Ф-24;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 по суті.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року позов задоволено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, а провадження у справі №1340/5046/18 закрито (відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до статті 327 КАС України, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

7. Від ОСОБА_2. до суду надійшов відзив на касаційну скаргу.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання адміністративної послуги, яка зареєстрована Центром надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради 14 вересня 2018 року за №3-Ф-91819/АП-Ф-24.

9. Результатом розгляду заяви позивача є лист №2401-5580 від 05 жовтня 2018 року за підписом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради. Зазначеним листом позивачу повідомлено, що питання щодо надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_2 може бути розглянуто лише після винесення рішення Личаківським районним судом м. Львова.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що відповідач ухилився від розгляду по суті її заяви про надання адміністративної послуги, а, крім того, відповідь позивачу надано начальником управління архітектури та урбаністики, який не є суб`єктом надання адміністративної послуги.

11. Також у позові позивачка посилається на те, що є власником кімнати під літ.1-1 площею 18,4 кв. м. в будинку АДРЕСА_2 , її право власності належним чином зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому відповідачем допущено протиправну бездіяльність по розгляду по суті її заяви про надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_2, зареєстрованої Центром надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради 14 вересня 2018 року за №3-Ф-91819/АП-Ф-24, чим порушено її право, як власника, на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, оскільки наявність висновку відповідача про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси є необхідною передумовою для звернення до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради за наданням адміністративної послуги «Присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна».

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що результатом надання адміністративної послуги, виходячи з інформації в інформаційній картці надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси, затвердженої наказом Департаменту містобудування від 23 червня 2017 року №69 є:

- у разі позитивного вирішення - висновок про доцільність утворення містобудівної одиниці з поштової адреси;

- відмова у наданні адміністративної послуги у письмовій формі з посиланням на чинне законодавство, з мотивацією відмови та роз`ясненням відповідно до встановленого порядку.

13. Отже, відповідач надав відповідь без мотивації, як вимагає інформаційна картка та Закон України «Про адміністративні послуги», тому належним захистом порушених прав позивача буде розгляд звернення по суті.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі № 1340/5046/18, виходив з того, що на розгляді Львівського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 463/2936/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо оскарження набуття та реєстрації права власності на кімнату, позначену літ.1-1 площею 18,4 кв. м. в будинку по АДРЕСА_2 , яка є предметом розгляду заяви про надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці із присвоєнням поштової адреси цій кімнаті.

15. Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із відносин, пов`язаних із набуттям права власності на нерухоме майно, користуванням і розпорядженням.

16. Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

18. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції, оскільки останнім невірно визначено характер спірних правовідносин, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку, про те, що спір у даній справі є приватноправовим, а не публічно-правовим.

19. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, як адміністративно-правові та прийшов до вірного висновку про те, що заява позивача про надання адміністративної послуги не розглянута по суті, та у зв`язку з цим задовольнив позов.

20. Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про правильність висновку суду апеляційної інстанції, що в даному випадку є спір про право цивільне.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

24. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

25. На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

27. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

28. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

29. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

30. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/6286/15.

31. Частиною 2 статті 19 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, може бути оскаржена до суду в порядку, встановленому законом.

32. Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування», ухвали Львівської міської ради від 14 липня 2016 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» з наступними змінами і доповненнями, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26 грудня 2008 року «Про порядок присвоєння поштових номерів на об`єкти нерухомого майна», відповідач є суб`єктом надання адміністративної послуги за назвою «Надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси».

33. Як встановлено судом першої інстанції, інформація про надання вказаної адміністративної послуги відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про адміністративні послуги» розміщена на офіційному сайті Центру надання адміністративних послуг м. Львова за адресою - http://www.city-adm.lviv.ua/services.

34. На цьому ж сайті, відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про адміністративні послуги», відповідачем розміщено інформаційну картку адміністративної послуги «Надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси», затверджену наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23 червня 2017 року №69.

35. Згідно інформаційної картки адміністративної послуги «Надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси», затвердженої наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 23 червня 2017 року №69, суб`єктом надання вказаної адміністративної послуги є саме відповідач. Підставою для надання адміністративної послуги є відповідна заява на ім`я директора Департаменту містобудування, послуга безоплатна, строк її надання 20 календарних днів. Результатом надання адміністративної послуги є у разі позитивного вирішення питання є висновок про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси, або відмова у наданні адміністративної послуги, яка повинна бути доведена до відома одержувача в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство, з мотивацією відмови та роз`ясненням відповідно до встановленого порядку.

36. 14 вересня 2018 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про надання адміністративної послуги, яка зареєстрована Центром надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради 14 вересня 2018 року за №3-Ф-91819/АП-Ф-24.

37. Результатом розгляду заяви позивача є лист №2401-5580 від 05 жовтня 2018 року за підписом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, яким повідомлено, що питання щодо надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_2 може бути розглянуто лише після винесення рішення Личаківським районним судом м. Львова.

38. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом щодо не розгляду по суті її заяви про надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_2 та про зобов`язання розглянути таку заяву.

39. Як зазначив суд апеляційної інстанції, предметом розгляду в цій справі є утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси об`єкту, з приводу якого існує спір про право між ОСОБА_1 та третьою особою, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

40. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

41. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а.

42. Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку існує приватноправовий характер спірних правовідносин, оскільки позивачка оскаржує бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті заяви про надання висновку про доцільність утворення містобудівної одиниці з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_2, що в свою чергу, не тягне за собою порушення або загрозу порушення приватного права чи інтересу (майнового) іншого суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

43. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у даному випадку, спір має розглядатися як спір, який пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин.

44. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття провадження у цій справі, оскільки спір у ній є спором про право цивільне.

45. Крім того, колегія суддів не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

46. Відповідно до частини 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

48. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, в силу частини 6 статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко