ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2021 року

м. Київ

справа №347/2083/16

провадження №К/9901/17628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року (суддя Бучинський А. Б. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (головуючий суддя Мікула О. І., судді Гінда О. М., Кушнерик М. П. )

у справі № 347/2083/16

за позовом ОСОБА_1

до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати йому пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року, зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виплатити йому нараховані суми пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року з врахуванням проведених виплат пенсії, а також нарахувати компенсацію втрати частини доходів на невиплачені суми пенсії з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року, та в місячний строк з дати набрання рішенням законної сили надати звіт про виконання судового рішення.

2. Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року; зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року з врахуванням проведених виплат пенсії, а також нарахувати компенсацію втрати частини доходів на невиплачені суми пенсії за період з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року.

Постанову суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року з врахуванням проведених виплат пенсії, у межах суми стягнення за один місяць, звернено до негайного виконання; зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подати до суду у місячний строк з моменту отримання копії постанови суду, звіт про виконання судового рішення в частині негайного виконання постанови суду, та у місячний строк, з моменту набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення в решта частині.

3. Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 через порушення строків звернення до суду, а в іншій частині відмовити у задоволенні позову.

4. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 27 квітня 1993 року призначено пенсію по інвалідності як інваліду ІІІ групи відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".

6. На підставі виписки з акту огляду медико- соціальної експертизи від 08 січня 2013 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 01 листопада 2012 року.

7. Розпорядженням Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 25 січня 2013 року №115438 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01 листопада 2012 року у зв'язку із зміною групи інвалідності та визначено розмір пенсії в сумі 10116 грн., разом з тим, виплата пенсії була обмежена сумою 8560 грн.

8. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року №604-VІІ "Про звільнення суддів" відповідно до п.9 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховинського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.

9. Відповідно до наказу Верховинського районного суду від 25 листопада 2013 року №17-ос/13 ОСОБА_1 відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

10. Управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі 25 листопада 2013 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці і з цієї дати припинено виплату пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб".

11. Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2014 року (яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року) у справі №347/704/14 визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності протиправними та зобов'язано відновити виплату йому пенсії по інвалідності II групи, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб" з 25 листопада 2013 року та проводити її виплату поряд із виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді.

12.18 серпня 2016 року Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом №2834/03 повідомило позивача про те, що виплата йому пенсії по інвалідності II групи, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб" обмежується десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

13. Аналогічну відповідь на своє звернення позивач отримав у листі Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року №3937/03.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність є неправомірними, оскільки положення ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, так як до набрання чинності ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", з 1993 року йому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача виплатити нараховану суму пенсії за спірний період без її обмеження максимальним розміром; крім того, у зв'язку із несвоєчасністю виплати пенсії в належному розмірі з вини відповідача, виплата пенсії за минулий час відповідачем повинна здійснюватися із нарахуванням компенсації втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушення строків їх виплати за період з 01 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року.

15. Поновлюючи строки звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про обмеження своєї пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з листа Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 18 серпня 2016 року, і після цього вживав заходів для урегулювання спору.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Касаційну скаргу мотивовано порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивач набув право на пенсію по інвалідності ІІ групи після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі-Закон №3668-VI), якою обмежено виплату пенсії десятьма прожитковими мінімуми для осіб, які втратили працездатність і підстав для виплати пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами немає.

17. На думку відповідача, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги те, що виплата пенсії по інвалідності позивачу в обмеженому розмірі за період з 25 листопада 2013 року по 31 листопада 2015 року не проводилася щомісячно, а була виплачена одноразово на виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у розмірі 223049,85 грн.

18. Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність поважних причин для поновлення строку на звернення до суду.

19. У запереченнях на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, посилається на те, що при зміні групи інвалідності пенсія перераховується, а не призначається по-новому, тому дії відповідача щодо обмеження пенсії є неправомірними.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. ~law14~, який набрав чинності 01.10.2011, визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру ", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України ", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення ", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

22. Згідно абз. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" ~law15~ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим ~law16~, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law17~.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності ~law18~ і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law19~, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

23. Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. У постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 зроблено такі висновки:

"Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law22~ в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law23~, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений ~law24~, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law25~, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ~law26~ обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети..

Норми ~law28~ кореспондуються з положеннями частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ~law30~, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений ~law31~, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку".

24. Застосовуючи наведені вище висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що у цій справі судами попередніх інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 з 27 квітня 1993 року призначено пенсію по інвалідності як інваліду ІІІ групи, відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (з врахуванням внесених змін, на даний час назва закону N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"). Розпорядженням відповідача від 25.01.2013 №115438, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з
01.11.2012 у зв'язку із зміною групи інвалідності із ІІІ-ої на ІІ-у та визначено розмір пенсії в сумі 10116 грн., однак виплата пенсії була обмежена сумою 8560
грн.

25. Як вбачається зі встановлених у справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ~law33~, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

26. Отже, Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяло в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Суди попередніх інстанцій у цій справі помилково застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами 1 та 3 ст.351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

27. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити.

Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний