Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2018 року у справі №820/6369/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №820/6369/16

адміністративне провадження №К/9901/34255/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (головуючий суддя - Лях О.П., судді - Яковенко М.М., Старосуд М.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА України в Харківській області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову ТУ ДСА України в Харківській області в розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою;

- зобов'язати ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року №2453 - VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI).

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не виплачено їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбаченому статтею 136 Закону №2453-VI (у редакції до 01 квітня 2014 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною відмову ТУ ДСА України в Харківській області в розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою;

- зобов'язано ТУ ДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до частини першої статті 136 Закону №2453-VI.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки не виплата їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є звуженням її конституційних прав, порушенням гарантій недоторканості та соціального захисту судді. На думку позивача, судом апеляційної інстанції не було враховано, що вона набула право на отримання вихідної допомоги у зв'язку із відставкою, ще до внесення змін у законодавстві, а тому таке її право не може залежати від часу реалізації права на відставку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ТУ ДСА України в Харківській області скористалося своїм правом та надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зарахована на посаду народного судді Куп'янського районного народного суду Харківської області. Постановою Верховної Ради України від 23 вересня1999 року №1101-XIV ОСОБА_1 обрано суддею безстроково.

29 червня 2016 року ОСОБА_1, маючи необхідний для відставки судді стаж роботи, встановлений Законом №2453-VI, звернулася із заявою про відставку до Вищої ради юстиції.

Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ «Про звільнення суддів», ОСОБА_1 звільнена з посади судді Куп'янського міськрайонного суду Харківської області у відставку, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

На підставі вищевказаної постанови Верховної Ради України, наказом голови Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 08 вересня 2016 року №02-02/5, ОСОБА_1 відраховано зі штату Куп'янського міськрайонного суду Харківської області.

06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА України в Харківській області із заявою про нарахування і виплату їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до статті 136 Закону №2453-VI.

ТУ ДСА України в Харківській області, листом від 18 жовтня 2016 року №06-16/4235/16, повідомило позивача про відмову у здійсненні розрахунку та виплати вихідної допомоги, посилаючись на відсутність законодавчих підстав для нарахування такої допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право щодо належного матеріального та соціального захисту позивача не може бути обмежено. Суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на отримання вихідної допомоги у вказаному розмірі незалежно від дати прийняття Верховною Радою України постанови про її звільнення, оскільки вона набула таке право, перебуваючи на посаді судді, в період коли положення статті 136 Закону №2453-VI були чинними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги є вихід у відставку. ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ «Про звільнення суддів», тобто у той час коли вже було відсутнє право на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 136 Закону №2453-VI.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 109 Закону №2453-VI (у редакції до 01 квітня 2014 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин другої та шостої статті 111 зазначеного Закону (у редакції до 01 квітня 2014 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності 01 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону №2453-VI, а саме, виключено статтю 136 вказаного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України 08 вересня 2016 року, тобто у той час, коли вже не існувало право на вихідну допомогу, яка передбачена статтею 136 Закону №2453-VI.

Зважаючи на те, що на момент виходу позивача у відставку - дату прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення її з посади судді, положення статті 136 Закону № 2453-VI втратили чинність, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що відмова відповідача у виплаті вихідної допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу її у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, є помилковим, оскільки у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Крім того, рішення щодо неконституційності Закону №1166-VII, в частині виключення статті 136 із Закону № 2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/11938/15, № провадження К/9901/3775/18 та від 07 лютого 2018 року у справі № 820/858/16, № провадження К/9901/1758/18.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець