Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

Київ

справа №686/633/17

касаційне провадження №К/9901/45406/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.02.2017 (головуючий суддя: Колієв С.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя: Сапальова Т.В., судді: Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А.) у справі №686/633/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправною відмову ГУПФУ у Хмельницькій області у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії;

зобов`язати відповідача зробити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, починаючи з 12.07.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому з 01.02.2011 призначено пенсію відповідно до вимог Закону №2262-XII, розмір якої обчислено із застосуванням порядку, визначеного пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - постанова Уряду №393), що суперечить вимогам частини третьої статті 43 Закону №2262-XII, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсійне забезпечення позивача повинно здійснюватися за правилами, встановленими частиною третьою статті 43 Закону України №2262-XII (у редакції Закону України від 04.05.2006 № 3591-IV) виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Такий висновок ґрунтується на тому, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 29 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, діяла редакція частини третьої статті 43 Закону №2262-XII, відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, а не шляхом виведення середньої суми, у порядку встановленому Урядом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що пенсійним органом правомірно розраховано щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, у відповідності до вимог постанови Уряду №393.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 16.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та з 01.02.2011 отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII. Розмір пенсії обчислений за правилами, встановленими пунктом 7 постанов Уряду №393.

У грудні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 04.05.2006 №3591-IV) виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Листом №1032/З-8 від 22.12.2016 ГУ ПФУ у Хмельницькій області відмовило позивачу у здійсненні такого перерахунку у зв`язку з тим, що розмір призначеної йому пенсії визначений відповідно до вимог чинного на час призначення пенсії законодавства, зокрема, відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII та постанови Уряду №393.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 04.05.2006 №3591-IV) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Підпунктом 4 пункту 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI було внесено зміни до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII, зокрема, слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» виключено та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту 7 постанови Уряду №393 пенсії обчислюються, зокрема, з щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пп. 4 п. 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

За правилами частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 29 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відновила свою дію частина третя статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591-IV).

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії (лютий 2011 року) діяла частина третя статті 43 Закону №2262-XII, у редакції Закону України від 04.04.2006 №3591-IV, яка передбачала, що розмір пенсії за вислугу років обчислюється виходячи з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням, а не в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за правилами, встановленими пунктом 7 постанови Уряду №393.

Колегія суддів враховує, що Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності з 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, в якому, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення частини третьої статті 43 Закону №2262-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Разом з цим, за загальновизнаним принципом, закріпленим у частині першій статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що розмір пенсії позивача мав розраховуватися за правилами, встановленими законодавцем на час її призначення ( лютий 2011 року), тобто відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII, у редакції Закону України від 04.05.2006 №3591-IV.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №686/633/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа