Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.09.2019 року у справі №826/898/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа №826/898/15

адміністративне провадження №К/9901/14883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (колегія у складі суддів Епель О. В., Желтобрюх І. Л., Мамчура Я. С. )

у справі № 826/898/15

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третьої особи - ПАТ "КБ "Український фінансовий світ",

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

УСТАНОВИЛ:

1.22.01.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про:

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 04.07.2014 №43834, укладеного між позивачем і ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ";

- зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
27.05.2015, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2016 адміністративний позов було задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Уповноваженої особи, оформлене наказом від 18.11.2014 №6, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04.07.2014 №43834, укладеного між позивачем і ПАТ "КБ " Український фінансовий світ";

- зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ
"КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, до початку апеляційного розгляду даної справи Уповноважена особа подала клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 провадження у справі закрито.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спори, які виникають на стадії ліквідації банку, тобто після прийняття Правлінням НБУ рішення про початок процедури ліквідації банку та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, не поширюється юрисдикція адміністративних судів і такі спори підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

8.06.10.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
21.09.2016. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати зазначені рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2016 було відкрито провадження у справі. Відзив від відповідача не надходив. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суд України 02.02.2018 справу було передано на розгляд до Верховного Суду.

10. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з порушеннями норм процесуального права, оскільки справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, адже спір є публічно-правовим та не виник з майнових правовідносин.

11. Суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом вирішення даної справи є саме правомірність рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та Позивач не має законної можливості звертатися в господарський суд за захистом свої прав.

12. Проводячи дії з підготовки справи до касаційного розгляду, Судом встановлено, що заявник касаційної скарги оскаржує судове рішення з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції.

13. Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

14. Згідно з ст. 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ст. 347 КАС України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ст. 347 КАС України.

15. На підставі викладеного, беручи до увагу ту обставину, що скаржник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Суд в ухвалі від 11.09.2019 дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Однак, ухвалою від 22.11.2019 Велика Палата Верховного Суду повернула справу відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв'язку із наявністю усталеної практики, відповідно до якої дана категорія справ належить до юрисдикції адміністративних судів.

17. Правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з правовідносинами між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок Фонду коштів, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 813/6392/15, від 13.06.2018 у справі № 820/12122/15 та від 20.06.2018 у справі № 813/5250/15, від 12.06.2019 у справі №803/843/16.

18. Зокрема у постанові від 12.06.2019 Велика Палата зазначила, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

19. Далі суд конкретизував, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

20. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

21. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини 2 статті 4 статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.

22. Підсумувавши встановлені обставини справи, Суд визнав помилковими висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду інформацію про особу як вкладника, що має право відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, не дає підстави віднести його до тих, який має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України.

23. У цьому ж рішенні Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання договору банківського вкладу нікчемним.

24. В цій частині суд підсумував, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому вимога про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду в частині невизнання укладених позивачем договорів не може бути розглянута у судовому порядку.

25. В даній справі предметом позову ОСОБА_1 є:

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 04.07.2014 №43834, укладеного між позивачем і ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ";

- зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

26. Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку про помилковість рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, оскільки справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

27. Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

29. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

30. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

31. Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

32. Виходячи з наведеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №826/898/15 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб