Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2020 року у справі №160/7971/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 160/7971/19

адміністративне провадження № К/9901/3370/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (суддя Букіна Л. Є.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (судді: Головко О. В., Суховарова А. В., Ясенова Т. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ" (надалі також - ТОВ "Скай торг", Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 13 серпня 2019 року № 4832-п.

На обґрунтування позову зазначило, що оскаржуваний індивідуальний акт прийнятий Відповідачем з порушенням положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (наділі також - ПК України), оскільки у наказі відсутня. інформація про зміст допущених платником податків порушень, а також наявності низки питань, здійснення контролю з яких перебуває у площині документальних перевірок.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13 серпня 2019 року № 4832 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "СКАЙТОРГ" у частині включення питань з дотримання ТОВ "СКАЙТОРГ" порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). У задоволенні вимог про визнання наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13 серпня 2019 року № 4832 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "СКАЙТОРГ" протиправним та його скасування щодо перевірки ТОВ "СКАЙТОРГ" у питаннях сфери виробництва та обігу підакцизних товарів відмовлено.

Роблячи висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки фактичною підставою для проведення перевірки ТОВ "Скайторг" слугувало здійснення контролюючим органом функцій з перевірки наявності у Позивача ліцензії щодо здійснення торгівлею пальним, враховуючи зміни у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Водночас Відповідач включив до наказу суцільним рядком усі можливі питання проведення фактичної перевірки за наявності підстав щодо проведення перевірки лише одного із них.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не переглядалось в апеляційному порядку.

Зазначаючи відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що Позивач не посилався на процедурні питання (вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не ставив під сумнів повноваження особи, яка підписала оскаржений наказ, а тому, приймаючи такий наказ у частині проведення фактичної перевірки щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відповідач діяв у

спосіб, передбачений законодавством України.

Суд апеляційної інстанції, зазначив, що доводи Позивача про те, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню в цілому, оскільки не містить конкретних обставин щодо підстав призначення перевірки, не є обґрунтованими та такими, що є безумовною підставою для скасування наказу, адже належним способом попередження порушення прав та інтересів Позивача був недопуск посадових осіб податкового органу до перевірки.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї, та відповіді на відзив

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповіді на відзив Позивач вважає зазначені Відповідачем доводи безпідставними та такими, що не ґрунтуються на правових висновках, що містяться рішеннях Верховного Суду.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13 серпня 2019 року № 4832 на підставі підпункту
80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вирішено провести з 14 серпня 2019 фактичну перевірку ТОВ "СКАЙТОРГ" з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вважаючи вказаний наказ протиправним, Позивач не допустив посадових осіб податкового органу до перевірки та звернувся з даним позов до суду.

Відповідачем було надано до суду першої інстанції документи, на підставі яких було прийнято оскаржуваний наказ про проведення перевірки, а саме, доповідну записку від 11 січня 2019 року з переліком суб'єктів господарювання, щодо яких проведено аналіз з питань обігу та оподаткування підакцизних товарів, до якого, у тому числі, увійшов Позивач. В ході попереднього аналізу податкової бази даних було встановлено, що підприємства, згідно з наведеним переліком, не отримали ліцензії на право торгівлі/зберігання пального.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, ТОВ "Скайторг" вказує, що є необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству висновки судів щодо того, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, є окремою, самостійною та достатньою підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, оскільки у такому випадку всі інші підстави для проведення фактичної перевірки, передбачені пункту 80.2 статті 80 ПК України, втрачають своє юридичне значення, у зв'язку з наданням контролюючому органу права без настання будь-яких юридичних фактів та у будь-який час проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.

Як вказує Позивач, підставою для проведення фактичної перевірки платника податків відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 та абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України може бути отримання в установленому законодавством порядку інформації про певні порушення з боку платника податків, яка, поряд з іншим, може стосуватися здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, посилання в наказі на фактичну підставу для проведення перевірки і чіткий період діяльності, який буде перевірятися. Однак, Відповідачем на обґрунтування наявності таких обставин не було надано жодних доказів.

У скарзі ТОВ "Скайторг" наполягає на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій взагалі було проігноровано, що посилання Відповідача в оспорюваному наказі на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності Позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду.

3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та вказує, що є правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо того, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання. В свою чергу вказане право має реалізовуватися суб'єктом владних повноважень в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством та порушення такого порядку є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

При цьому в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Таким чином, отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно, зокрема: в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також за дотриманням платником податків вимог чинного законодавства при здійсненні готівкових розрахунків, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Заперечуючи проти касаційної скарги, у відзиві Відповідач посилається на те, що управлінням контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено аналіз СГ, які зареєстрували склади в системі електронного адміністрування пального та згідно бази даних виданих ліцензій 1С "Податковий блок" не отримали ліцензії на право торгівлі/зберігання пального. Перелік СГ було направлено до управління аудиту для проведення аналізу щодо здійснення ними господарської діяльності. Управлінням аудиту службовою запискою від 12 серпня 2019 року надано перелік СГ, у яких є виторги по зареєстрованим РРО.

Відповідач вважає необґрунтованими доводи Позивача про те, що в наказі не вказано конкретних підстав для її призначення, що свідчить про невідповідність наказу вимогам законодавства. На думку податкового органу, у наказі зазначено посилання на приписи статті 80 Податкового кодексу України, та в даному випадку належним способом попередження порушення прав та інтересів Позивача був недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відповідач наполягає на тому, що усі необхідні умови для оформлення наказом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про проведення фактичної перевірки контролюючим органом виконані.

3.3.Доводи Позивача (особи, яка подала відповідь на відзив касаційну скаргу)

Позивач вважає доводи Відповідача, наведені у відзиві, безпідставними і необґрунтованими виходячи з того, що під час розгляду справи взагалі не було досліджено зміст та правову природу Доповідної записки, на яку вказує Відповідач у своєму відзиві. Так, у цій доповідній записці містяться посилання на службові записки від 9 серпня 2019 року № 1139/04-36-40-01-24 та від 12 вересня 2019 року № 5931/04-36-14-10-23, які в матеріалах справи відсутні.

З наявної в матеріалах справи доповідної записки неможливо дійти висновку про те, стосовно яких саме суб'єктів господарювання ставилося питання про проведення фактичних перевірок, неможливо також з'ясувати яка саме інформація стала підставою для прийняття спірного наказу, з огляду на що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають наявним в матеріалах справи доказам

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Податковий кодекс України (надалі також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

- перевірок та звірок відповідно до вимог статті 62 Податкового кодексу України, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

- моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 62 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України.

Приписами статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених статті 81 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених статті 81 Податкового кодексу України, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі,

- найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

Разом з тим, у рішеннях судів попередніх інстанцій, як того вимагають визначені процесуальним законодавством вимоги, не досліджено які саме порушення допустив Позивач, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та не встановлено наявність у спірному наказі посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.

Так, судом апеляційної інстанції установлено, що під час судового розгляду Відповідачем було надано до суду першої інстанції документи, на підставі яких було прийнято оскаржуваний наказ про проведення перевірки, а саме, доповідну записку від 12 січня 2019 року з переліком суб'єктів господарювання щодо яких проведено аналіз з питань обігу та оподаткування підакцизних товарів, до якого, у тому числі, увійшов Позивач. Судом зазначено, що в ході попереднього аналізу податкової бази даних було встановлено, що підприємства, згідно з наведеним переліком, не отримали ліцензії на право торгівлі/зберігання пального.

Разом з тим, судами не перевірено чи дійсно сама по собі відсутність ліцензії на право торгівлі/зберігання пального є свідченням допущення порушень податкового законодавства.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" законодавством визначає порушенням саме виробництво пального без наявності ліцензії, оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії роздрібну та торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Однак судами не надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також тих доказів, на які йдеться посилання в доповідній записці від 12 вересня 2019 року №1142/04-36-40-01-24 на предмет наявності у них інформації, яка у комплексі із даними щодо відсутності ліцензії на право торгівлі/зберігання пального може свідчити про факти допущення порушень (допущення можливих порушень) особою щодо якої прийнято наказ про проведення перевірки.

При цьому, суд звертає також увагу на те, що згідно з умовою, визначеною у пункті 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених пункті 81.1 статті 81 ПК України, та за умови пред'явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені пункті 81.1 статті 81 ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

Отже, умовою, яка надає право реалізувати контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки є зокрема обставина наявності у наказі інформації щодо періоду діяльності, який буде перевірятися.

Під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій про це зазначав Позивач, водночас обставина наявності чи відсутності цієї інформації в наказі, а також впливу цієї обставини на законність чи протиправність оскаржуваного індивідуального акта залишилась поза межами дослідження судами.

З урахуванням наведеного, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову є передчасними, та такими, що сформовані без повного встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.

Відтак, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій в часині задоволення позову, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, і доводів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, - що унеможливило встановлення фактичних обставин та, як наслідок, правильне вирішення справи.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову є передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак судові рішення у відповідній частині не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні позову і направлення справи в цій частині на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТОРГ" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх