Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №821/1431/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2018 року

Київ

справа №821/1431/17

адміністративне провадження №К/9901/51946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді - Шевчук О.А., Федусик А.Г.)

у справі № 821/1431/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брівер»

до Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступник - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брівер» (далі - ТОВ "Брівер") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2017 № 0042811201 та № 0042821201.

В обґрунтування позову зазначено, що всупереч вимог законодавства, за відсутності судового рішення, контролюючим органом стягнуто кошти з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, погашено суми податкового боргу та, як наслідок неправомірно донараховано штраф за несвоєчасне погашення податкового боргу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Брівер» відмовлено повністю, оскільки сплачені відповідно до зазначених платіжних доручень суми контролюючим органом зараховано в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення. Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, що контролюючий орган не має права застосовувати штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податкового боргу у разі зарахування сплачених коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, оскільки податковим законодавством не визначено такої заборони.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.09.2017 № 0042811201 та № 0042821201.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Таким чином, законодавець наділив правом контролюючий орган застосовувати штраф до платника податку, згідно з цією нормою, у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні із затримкою сплати, проте не передбачив право контролюючого органу застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати контролюючі органи з метою погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій останніми.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось із касаційною скаргою, в якій із посиланням на порушення норм матеріального права просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що до платника податків застосовано суму штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового повідомлення-рішення та самостійно визначених податкових зобов'язань згідно з деклараціями з податку на додану вартість за липень 2016 року, лютий 2017 року, квітень 2017 року. З посиланням на пункти 87.1, 87.9 статті 89 ПК України, скаржник звернув увагу, що контролюючий орган спрямував самостійно сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість на погашення заборгованості з податку на додану вартість минулих періодів та не здійснював заходи з примусового стягнення податкового боргу, у зв'язку з чим посилання позивача на пункт 93.3 статті 93 ПК України є безпідставним.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ «Брівер» за листопад 2016 року, лютий, квітень 2017 року, по податковому повідомленню-рішенню № 0002401201 від 09.03.2017 за результатами якої складено акт перевірки № 1742/21-22-12-01/38207273 (4281, 4282).

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9245547542 від 19.12.2016, строк сплати 30.12.2016, фактично погашено 26.06.2017, погашена сума податкового боргу 170 794,30 грн., кількість днів затримки 178;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9044088107 від 17.03.2017, строк сплати 30.03.2017, фактично погашено 26.06.2017, погашена сума податкового боргу 236 780,00 грн., кількість днів затримки 88;

- податкове повідомлення-рішення (форма "Н") № 0002401201 від 09.03.2017, строк сплати 04.04.2017, фактично погашено 26.06.2017., погашена сума податкового боргу 761,25 грн., кількість днів затримки 83;

- податкове повідомлення-рішення (форма "Н") № 0002401201 від 09.03.2017, строк сплати 04.04.2017, фактично погашено 26.06.2017, погашена сума податкового боргу 133,35 грн., кількість днів затримки 83;

- податкове повідомлення-рішення (форма "Н") № 0002401201 від 09.03.2017, строк сплати 04.04.2017, фактично погашено 26.06.2017, погашена сума податкового боргу 155,85 грн., кількість днів затримки 83;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9092385874 від 19.05.2017, строк сплати 30.05.2017, фактично погашено 26.06.2017, погашена сума податкового боргу 232 233,70 грн., кількість днів затримки 27;

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9092385874 від 19.05.2017, строк сплати 30.05.2017, фактично погашено 26.06.2017, погашена сума податкового боргу 9438,00 грн., кількість днів затримки 58.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 05.09.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0042811201, яким платнику податків нараховано штраф у розмірі 10% за затримку на 27 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 232 398,00 грн. у розмірі 23 239,80 грн. та податкове повідомлення-рішення №0042821201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку на 178, 88, 83, 83, 83, 58 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 418 062,75 грн. у розмірі 83 612,55 грн.

З розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, який є додатком до податкових повідомлень-рішень від 05.09.2017 № 0042811201 та № 0042821201, судами попередніх інстанції встановлено, що штрафні санкції були нараховані за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань за період з 30.12.2016 по 30.05.2017, а саме несвоєчасно сплачено податок на додану вартість відповідно до декларацій з податку на додану вартість за березень-травень 2017 року.

23.03.2017 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, в якій визначена сума податку на додану вартість до сплати до бюджету 21079,00 грн., податок з якої було сплачено 10.03.2017 та 15.03.2017 у загальному розмірі 244 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №86 та №90.

19.05.2017 позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року, в якій визначена сума податку на додану вартість до сплати в розмірі 370108,00 грн.

Судами встановлено, що станом на 03.05.2017 на рахунку у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість був залишок у розмірі 43 221,00 грн., що підтверджується витягом про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку від 03.05.2017.

ТОВ «Брівер» 10.05.2017 сплатив кошти в рахунок сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 378 221,00 грн. (враховуючи залишок на рахунку у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість) в рахунок сплати податків відповідно до декларації з податку на додану вартість від 19.05.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 179.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платником податків дотримано вимоги пункту 57.1 статті 57 ПК України та самостійно сплачено суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданих ним податкових деклараціях у повному розмірі.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції, здійснивши аналіз положень пунктів 87.1, 87.9 статті 87 ПК України, дійшов висновку, що кошти, спрямовані Товариством на сплату платежів до бюджету правомірно зараховані контролюючим органом у погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на обов'язок контролюючого органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, який встановлений першим реченням пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Доводи Товариства про те, що кошти на рахунку платника податків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість можуть бути джерелом погашення боргу з податку на додану вартість лише за наявності відповідного рішення суду Суд не приймає з огляду на те, що друге речення пункту 87.9 статті 87 ПК України є окремою нормою і стосується випадків, коли погашення боргу здійснюється за рішенням суду відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Крім того, згідно з абзацом сьомим пункту 87.1 статті 87 ПК України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що джерелом погашення податкового боргу з податку на додану вартість можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що і було здійснено відповідачем у межах спірних правовідносин.

Суд не приймає доводи Товариства, наведені у відзиві на касаційну скаргу, оскільки вони здійсненні у зв'язку з помилковим тлумаченням норм податкового законодавства.

Зазначена правова позиція Суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2018 у справі № 805/4337/16-а.

Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону, а тому відповідно до статті 352 КАС України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 скасувати та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.12.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова