Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №826/9138/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/9138/16

адміністративне провадження №К/9901/6607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Мазур А. С. від 05 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шелест С. Б., Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є. від 19 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", відповідач), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, третя особа), в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладами операціями Публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" (далі також - ПАТ "КБ "Хрещатик"), що оформлене протоколом від 17 травня 2016 року в частині визнання нікчемного правочину ".. операція безготівкового перерахування грошових коштів 01 квітня 2016 року з рахунку ПАТ
НВЦ "Борщагівський хіміко - фармацевтичний завод" на рахунок позивача НОМЕР_1 у сумі 195 000,00 грн;

- визнати протиправним і скасувати рішення Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ
"КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, оформлене Наказом №152 від 18 травня 2016 року в частині застосування наслідків нікчемності правочину ".. операція безготівкового перерахування грошових коштів 01 квітня 2016 року з рахунку ПАТ
НВЦ "Борщагівський хіміко - фармацевтичний завод" на рахунок позивача № НОМЕР_1 у сумі 195 000,00 грн;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича подати до ФГВФО додаткову інформацію про вкладника позивача НОМЕР_1, який має право на відшкодування коштів за вкладом (на підставі Договору банківського рахунку від 01 квітня 2016 року № НОМЕР_1) в ПАТ КБ "Хрещатик" в сумі 195 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про визнання правочину нікчемним є протиправним, оскільки таке рішення прийнято без наявності підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Комерційний Банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича від 18 травня 2016 року №152 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності правочину, а саме: транзакції (операції) з перерахування грошових коштів 01 квітня 2016 року з рахунку Публічного акціонерного товариства НВЦ "Борщагівський хіміко - фармацевтичний завод" на рахунок позивача НОМЕР_1 у сумі 195 000,00

грн.

- зобов'язано Уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, стосовно рахунків позивача, відкритих у ПАТ "Комерційний Банк "Хрещатик", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав вважати договір банківського вкладу, укладеного з позивачем, нікчемним, що мало наслідком відмову у включенні його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 22 січня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі №826/9138/16, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам подати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Позичальником) та ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко - фармацевтичний завод" (Позикодавцем) укладено договір позики від 31 березня 16 року, згідно з умовами якого Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику безвідсоткову позику в сумі 195 000,00 грн, а Позичальник зобов'язався погасити Позикодавцю таку ж суму грошей, у строк, що вказаний в пункті 2.2 даного договору (до 31 грудня 2017 року).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Позикодавець надає позику шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позичальника протягом трьох днів з моменту підписання цього Договору. Реквізити банківського рахунку Позичальник повідомить Позикодавцю у письмовому вигляді після підписання цього Договору.

Між Позивачем та ПАТ "КБ "Хрещатик" було укладено договір банківського рахунку фізичної особи від 01 квітня 16 року №26208001193604, згідно з умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті (гривні) відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 03 року №492, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно з внутрішніми правилами і процедурами банку, нормативними актами НБУ та чинного законодавства України.

Пунктами 1.3 та 1.4 п. 1 Договору передбачено, що банк зобов'язується приймати до зарахування на рахунок клієнта готівкові та безготівкові грошові кошти; забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів по рахунку клієнта.

На рахунок Позивача від третьої особи надійшли грошові кошти у сумі 195 000,00
грн з призначенням платежу "надання позики згідно з договором б/н від 03 березня 16 року Без ПДП", що підтверджується платіжним дорученням №17 від 01 квітня 16 року.

06 квітня 2016 року на офіційному сайті ФГВФО опубліковано оголошення про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ

"КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення "Хрещатик" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 21 квітня 2016 року №560, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

З Витягу з Протоколу засідання комісії від 17 травня 16 року з перевірки документів, пов'язаних з укладанням договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в т. ч. карткових) з вкладниками ПАТ "КБ "Хрещатик", призначеної Наказом Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" від 11 квітня 2016 року №41 вбачається, що комісією було проведено перевірку та затверджено її результати, якою виявлено правочини (операції, транзакції) за вкладними операціями по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб на поточні/карткові рахунки клієнтів - фізичних осіб, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких у тому числі поточний рахунок позивача.

Уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" на адресу позивача направлено повідомлення про нікчемність правочину №41/3-12/2749 від 24 травня 2016 року, у якому повідомлено про те, що операція безготівкового перерахування грошових коштів 01 квітня 206 року з рахунку ПАТ НВЦ "Борщагівський хіміко - фармацевтичний завод" на рахунок позивача № НОМЕР_1 у сумі 195 000,00 грн визнана нікчемною на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - ~law25~).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивач не набув статусу вкладника банку у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки перерахування коштів ПАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" фізичним особам, у тому числі позивачу, здійснено з метою відшкодування коштів за банківським вкладом за рахунок ФГВФО.

Представником позивача до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення а оскаржувані рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

~law28~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law29~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями ~law30~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law31~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law32~.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої ~law33~; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2,25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law34~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.

Отже, ~law35~ пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10
грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного договору банківського рахунку № НОМЕР_1, знаходилась сума 195 000,00 грн.

Кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані шляхом перерахування відповідно до платіжного доручення в національній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 01 квітня 2016 року № 17.

Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до ~law36~ Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому ~law37~, відповідно до ~law38~, є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до ~law39~ не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

~law40~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law41~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law42~.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, як на підставу нікчемності правочину Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ
"КБ "Хрещатик" посилається на ~law43~.

Відповідно до ~law44~ встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту даної норми вбачається, що ~law45~ не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ
"КБ "Хрещатик", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відтак, метою ~law46~ є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування ~law47~, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи ~law48~,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського рахунку від 01 квітня 2016 року НОМЕР_1 нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, як і не доведено наявність інших правових підстав, визначених ~law50~, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (~law51~). Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.

Перевіряючи правильність застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій надано правову оцінку діям та рішенням Уповноваженої особи Фонду на предмет їх правомірності виключно в аспекті віднесення правочинів (у тому числі договорів) до нікчемних на підставі ~law52~, оскільки саме на таку підставу нікчемності посилається відповідач у листі від 24 травня 2016 року № 41/3-12/2749.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ~law53~ у подібних спірних правовідносинах за участю ПАТ "КБ "Хрещатик" міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №826/9368/16, від 14 червня 2019 року у справах № 826/9613/16 та № 826/17979/16 та від 26 червня 2019 року у справі №826/9123/16. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про застосування наслідків нікчемності правочину, у зв'язку з наступним.

Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема, контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Велика Палата у цій справі дійшла висновку про помилкове ототожнення наказу Фонду з одностороннім правочином, що спричинило неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині.

На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину не може бути предметом судового оскарження, оскільки є внутрішнім виконавчо-розпорядчим рішенням, яке не створює жодних прав та обов'язків для третіх осіб, відповідно, видання такого рішення не може порушувати права останніх, а його сфера застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Відтак, у частині визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати у силу вимог частини 1 статті 354 КАС України та справу у цій частині закрити.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати у частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності до правочину, укладеного між позивачем та ПАТ
"КБ "Хрещатик", а провадження у справі у цій частині закрити, в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року скасувати у частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Комерційний Банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича від 18 травня 2016 року №152 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності правочину, а саме: транзакції (операції) з перерахування грошових коштів 01 квітня 2016 року з рахунку Публічного акціонерного товариства НВЦ "Борщагівський хіміко - фармацевтичний завод" на рахунок позивача № НОМЕР_1 у сумі 195 000,00 грн, а провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Н. В. Коваленко

С. М. Чиркін