Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.06.2019 року у справі №2040/7234/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №2040/7234/18

адміністративне провадження №К/9901/15466/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Мороз Л. Л., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 (головуючий суддя Спірідонов М.

О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Ральченко І. М., судді: Катунов В. В., Бершов Г. Є.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція, позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила зобов'язати останнього власними силами або за власний рахунок, знести самочинно побудовану нежитлову будівлю літ. "А-1" по АДРЕСА_1 (далі - спірна нежитлова будівля).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, Інспекція посилалась на те, що відповідач, в порушення положень пункту 2 частини 1 статті 34, підпункту "а" пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу другого підпункту 3 пункту 11, абзацу четвертого пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, абзацу третього пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747, (далі - ~law9~, Порядок №553, Порядок №466 відповідно, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), не здійснив реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт щодо спірної нежитлової будівлі й не виконав вимог приписів Інспекції, у зв'язку з чим у позивача виникли передбачені ~law10~ підстави для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи такі рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що Інспекція не довела наявності обов'язкових умов, визначених у ~law11~, для знесення спірної нежитлової будівлі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

В обґрунтуванні касаційної скарги Інспекція, повторюючи аргументи, викладені у позовній заяві, наполягає на тому, що висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини й не відповідають обставинам справи, а відтак ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню як незаконні та необґрунтовані.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, на підставі повно і всебічно встановлених обставин справи, підтверджених належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, правильно застосували норми матеріального та не допустили порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим наголошує на відсутності підстав для задоволення касаційної скарги Інспекції.

Зокрема, відповідач зазначає, що виданий Інспекцією припис не зобов'язував ОСОБА_1 усунути виявлені позивачем порушення саме шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта, який, при цьому, знаходиться у задовільному технічному стані, й відповідає вимогам надійності та безпечності його експлуатації, що підтверджується відповідним технічним висновком, у якому, також вказано, що конструктивні елементи та планування обстеженої будівлі не протирічать будівельно - технічним, протипожежним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Заперечуючи проти вимог касаційної скарги, відповідач, окрім іншого, наголошував на тому, що Інспекція не вчинила усіх передбачених законодавством дій, які повинні передувати зверненню до суду в порядку ~law12~, а тому вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

До Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Мороз Л. Л., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, ураховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), постановлено здійснити такий в порядку письмового провадження з 22.08.2019.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією під час позапланової перевірки спірної нежитлової будівлі (акт №153-А від 09.03.2017) встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ~law13~, абзацу третього пункту 5 Порядку №466, а саме - виконання будівельних робіт з будівництва вказаної нежитлової будівлі (об'єкт II категорії складності) без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів І-ІІІ категорії складності.

09.03.2017 за результатами перевірки відповідачу надано припис №153-Пр/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За результатами позапланової перевірки (акт від 30.03.2018 №236-А) встановлено факт не виконання вимог припису №153-Пр/1 від 09.03.2017 та видано припис від
30.03.2018 №236-Пр-У про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил терміном виконання до 30.05.2018.

Під час виходу на місце щодо перевірки виконання вимог припису від 30.03.2018 №236-Пр-У, на підставі направлення Інспекції від 31.05.2018 №501, позивачем було встановлено наявність спірної нежитлової будівлі, однак, суб'єкт містобудування, що має відношення до даного об'єкта й відповідні документи на зазначений об'єкт були відсутні.

У зв'язку з наведеним позивачу не видалося за можливе провести перевірку у відповідності до вимог законодавства.

Враховуючи наявність факту невиконанням відповідачем вимог приписів щодо усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, ~law14~, який, виходячи зі змісту преамбули до нього, встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень ~law15~ державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені у пункті 11 Порядку №553, відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

В свою чергу, згідно з положеннями частини першої статті 9 Закону України від
20.05.1999 №687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - ~law16~) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному ~law17~.

Частиною ж першою ~law18~ визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, ~law19~ встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

~law20~ унормовано порядок вирішення питань, пов'язаних із знесенням самочинно збудованих об'єктів, за правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Отже, положення ~law21~ встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Також, за змістом частин 1 , 4 , 7 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, наведені положення ЦК України також визначають необхідність, перед зверненням відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування до суду з позовом про знесення об'єкту будівництва, встановлення таких фактів як неможливість перебудови об'єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Аналогічний підхід до застосування наведених норм матеріального права продемонстровано й Верховним Судом у постанові від 31.07.2018. прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи №813/6426/14.

Разом з тим, відповідно до встановлених судами обставин цієї справи, Інспекцією були виявлені порушення ОСОБА_1 вимог ~law22~, абзацу третього пункту 5 Порядку №466, а саме - виконання будівельних робіт з будівництва вказаної нежитлової будівлі (об'єкт II категорії складності) без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів І-ІІІ категорії складності, у зв'язку з чим, було видано припис №153-Пр/1, яким зобов'язано усунути вказані порушення.

В той же час, виданий позивачем припис №236-Пр-У зобов'язував відповідача усунути порушення про які іде мова у приписі №153-Пр/1.

При цьому, у зазначених вище документах відсутні висновки Інспекції, з відповідним обґрунтуванням, що перебудова спірної нежитлової будівлі з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Не наведено таких даних й в акті перевірки, який наявний у матеріалах цієї адміністративної справи та був досліджений судами при її розгляді.

Більше того, позивач, як у позовній заяві, так і під час вирішення даного спору у судах попередніх інстанцій, не довів того, що ним видавались приписи про зобов'язання ОСОБА_1 усунути виявлені Інспекцією порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил саме шляхом знесення самочинно збудованої спірної нежитлової будівлі, як і наявності фактів невиконання таких приписів відповідачем, а також не подав на підтвердження цього жодних доказів.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, про що, також, вказано й у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 813/6426/14.

Враховуючи викладене, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірених належними доказами, дослідженими судами під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та не допустили порушень норм процесуального права.

За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від
08.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
23.04.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

Л. Л. Мороз,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду