Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №814/477/15

адміністративне провадження №К/9901/3493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області про скасування реєстраційного запису за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в складі судді Лісовської Н.В. від 12 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В., Шляхтицького О.І. від 03 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області про скасування реєстраційного запису від 22.10.2007 року № 765944.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що арешт на земельну ділянку накладено постановою прокуратури Снігурівського району 15.01.2007 року до дати набрання чинності вироками суду по кримінальних справах. Зазначені вироки набрали законної сили, а відтак запис про обтяження нерухомого майна позивача має бути скасований.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився Одеський апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що вироки суду виконані в повному обсязі, а заборгованість сплачена. Він не довів суду порушення його прав та інтересів наявністю запису про обтяження майна.

Не погоджуючись з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити адміністративний позов.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень, не враховано сплату заборгованості, що підтверджується копією постанови державного виконавця Снігурівського РУЮ Миколаївської області про закінчення виконавчого провадження, якою ДВС Снігурівського РУЮ Миколаївської області постановив припинити чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/477/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 07.02.2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області про скасування реєстраційного запису

Від Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області у встановлений касаційним судом термін (до 28 лютого 2018 року) відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.04.2013 року за заявою позивача відповідачем зареєстроване право власності позивача на 1/2 земельної ділянки площею 0,1 га по вул. Жовтнева, 86 м. Снігурівки Миколаївської області.

При внесенні відомостей про реєстрацію права власності, державним реєстратором виявлено арешт нерухомого майна позивача (у тому числі земельної ділянки площею 0,1 га) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.10.2007 року № 765944. Арешт накладено постановою прокуратури Снігурівського району від 15.01.2007 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що арешт накладено в рамках розгляду кримінальної справи і чинний він до набрання законної сили вироками суду.

Судами також встановлено, що 23.11.2006 року і 27.02.2007 року вироками Снігурівського районного суду Миколаївської області позивача визнано винним у скоєнні злочинів і стягнуто кошти на загальну суму 12636,96 грн.

Згідно з вимогами статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав суду доказів того, що вироки суду виконані в повному обсязі, що заборгованість сплачена. Він не довів суду порушення його прав та інтересів наявністю запису про обтяження майна.

Безпідставним є посилання позивача в касаційній скарзі на постанову державного виконавця Снігурівського РУЮ Миколаївської області від 04.07.2011 року ВП №10374070 про закінчення виконавчого провадження, якою ДВС Снігурівського РУЮ Миколаївської області постановив припинити чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, оскільки вказаною постановою підтверджено факт стягнення з позивача 8003,69 грн. на користь ВАТ «Українська страхова компанія» згідно квитанції №11267340 від 24.06.2011 року.

На підставі вказаної постанови ДВС Снігурівського РУЮ Миколаївської області постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №814/3963/14 скасовано реєстраційний запис №764411 від 22.10.2007 року, здійсненний Реєстраційною службою Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області по справі відносно належної позивачу1/2 частини земельної ділянки площею 0,0124 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 4825710100390380015 за адресою місто Снігурівка Миколаївської області по вул..Жовтнева, 86.

В той же час в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи про сплату іншої частини заборгованості в сумі 4636,27 грн.

Будь які докази того, що оскаржений запис на час його вчинення внесено протиправно і він підлягає скасуванню позивач суду не надав.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia) № 52854/99).

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду попередньої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко