Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.10.2018 року у справі №810/3514/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2019 року

Київ

справа №810/3514/17

адміністративне провадження №К/9901/62358/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)

у справі №810/3514/17

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДФС) від 22.09.2017 № 0052051309 та № 0052271309, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДФС під час перевірки дійшла помилкового висновку, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами реально не виконувались.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 22.09.2017 № 0052051309 та № 005227130914.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець перебуває на податковому обліку в відділенні м. Славутич Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість. До видів господарської діяльності позивача, зокрема, віднесено постачання готових страв.

За наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 23.04.2015 по 31.12.2016, контролюючим органом складено акт від 08.09.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 594 803, 35 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2015 по 31.12.2016 в сумі 547 817 грн.

На цій підставі 22.09.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0052051309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 684 771, 25 грн., з яких: 547 817 грн. - за основним платежем; 136 954, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та нараховано пеню у розмірі 163 500, 50 грн.

- №0052271309, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 74 334, 00 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС обґрунтовує тим, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Ірбіс Корпорейшн", ТОВ "Родеон", ТОВ "Белфорс", ТОВ "Лізінг Стар Груп", ТОВ "Лідер Стайл Сервіс", ТОВ "Ейпрілтех", ТОВ "Профіт Імейдж Груп", ТОВ "Гелада", ТОВ "Проксес Інком", ТОВ "Гройспайп Інвест", ТОВ "Аксолот", ТОВ "Еріда Стайл", ТОВ "Мезолайн", ТОВ "Мілтонія Стайл", ТОВ "Ліатріс", ТОВ "Скайголд", ТОВ "Аліанта Комерціал", ТОВ "Лендмаркет", ТОВ "Лівітера", ТОВ "Денкен", ТОВ "Лепкора", ТОВ "Центр-Буд-Пром", ТОВ "Деспіна", ТОВ "Промтрейд Компані" реально не виконувались та не могли виконуватися через відсутність у контрагентів позивача технічної можливості виконати умови договорів.

Як вбачається з матеріалів справи протягом 2015-2016 років між позивачем (Замовник) та зазначеними підприємствами (Виконавці) було укладено ряд однотипних договорів, за умовами яких останні зобов'язувались надати Замовнику послуги з приймання товарів (продукти харчування - сандвічі) у безпосереднього постачальника; упаковувати прийняті товари в окрему упаковку та фасувати їх; доставляти товари до місця призначення (на об'єкт). По всім договорам місцем доставки товару зазначено: АДРЕСА_1.

Усі договори укладались без зазначення строків, послідовно, з інтервалом між датами укладання близько місяця, стосувались однотипних товарів та кожний з них виконувався, з огляду на надані позивачем документи, також протягом одного місяця.

На підтвердження наявності ділової мети при взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами, позивач послався на те, що між ним (Виконавуць) та ТОВ "Фесіліті Менеджмент Україна" (Замовник) 08.10.2010 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався забезпечити Замовника готовими сандвічами.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача (договори про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт; акти приймання-передачі продуктів харчування, видаткові та податкові накладні, тощо) за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентами угод.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання робіт та послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що документи бухгалтерської звітності позивача не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод укладених між позивачем та ТОВ "Ірбіс Корпорейшн", ТОВ "Родеон", ТОВ "Белфорс", ТОВ "Лізінг Стар Груп", ТОВ "Лідер Стайл Сервіс", ТОВ "Ейпрілтех", ТОВ "Профіт Імейдж Груп", ТОВ "Гелада", ТОВ "Проксес Інком", ТОВ "Гройспайп Інвест", ТОВ "Аксолот", ТОВ "Еріда Стайл", ТОВ "Мезолайн", ТОВ "Мілтонія Стайл", ТОВ "Ліатріс", ТОВ "Скайголд", ТОВ "Аліанта Комерціал", ТОВ "Лендмаркет", ТОВ "Лівітера", ТОВ "Денкен", ТОВ "Лепкора", ТОВ "Центр-Буд-Пром", ТОВ "Деспіна", ТОВ "Промтрейд Компані", оскільки з наданих контролюючим органом доказів вбачається, що останні через відсутність належної кадрової та матеріально-технічної бази об'єктивно не мали можливості та фактично не виконували роботи та послуги, обумовлені укладеними договорами.

Відтак, з огляду на наявність у контролюючого органу обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами підстав вважати, що укладені договори фактично не виконувались і мало місце лише їх документальне оформлення з метою штучного формування податкових пільг та зобов'язань, суди попередніх інстанцій повинні визначитися щодо наявності доказів фактичного виконання умов договорів, пов'язаністю дій позивача із його господарською діяльністю та наявності економічної доцільності у цих діях.

Судами залишено поза увагою, що надані позивачем на підтвердження переміщення ТОВ "Лізінг Стар Груп", ТОВ "Проксес Інком" та ТОВ "Ірбіс Корпорейшн" товару копії подорожних листів є ідентичними та створеними за одним шаблоном, не зважаючи на те, що вони видавались у різний час та різними суб'єктами господарювання.

При цьому, подорожні листи ТОВ "Проксес Інком" та ТОВ "Ірбіс Корпорейшн" видано відносно одного і того ж транспортного засобу - автомобіля Газель реєстраційний номер - НОМЕР_1. Відносно цього ж автомобіля у липні та серпні 2016 року оформлено товарно-транспортні накладні ТОВ "Гройспайп Інвест" та ТОВ "Мезолайн" (т. 4 а.с.163, 167, 171, 204).

Документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт доставки товару від інших контрагентів позивача матеріали справи не містять.

За таких обставин судами зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки ДФС, якими обґрунтовано прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень, з'ясувати обставини за яких контрагентами позивача при відсутності належної кадрової та матеріальної бази було надано обумовлені укладеними договорами послуги; з'ясувати яким чином відбувалась фактична доставка товару у обсягах, зазначених у наданих позивачем документів; пересвідчитися у наявності зв'язку витрат з господарською діяльністю платника та економічній доцільності залучення на протязі 12 календарних місяців 24 різних контрагентів для забезпечення виконання поставок в адресу ТОВ "Фесіліті Менеджмент Україна" однотипних товарів, тощо

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна