Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №461/3732/17

касаційне провадження №К/9901/33910/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2017 (головуючий суддя: Радченко В.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя: Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №461/3732/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Львівського обласного військового комісаріату про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Міністерства оборони України (далі - МУЮ або відповідач-1), Львівського обласного військового комісаріату (далі - Львівський ОВК або відповідач-2), в якому просила:

визнати протиправними дії та рішення МОУ щодо відмови позивачці у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її чоловіка майора ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) при виконанні ним обов`язків військової служби;

зобов`язати МОУ призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) її чоловіка при виконанні ним обов`язків військової служби.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є дружиною військовослужбовця, смерть якого настала під час виконання ним обов`язків військової служби, а тому набула право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та у розмірі, визначеними Законом України статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №975).

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що виплата одноразової грошової допомоги на час смерті чоловіка позивачки (ІНФОРМАЦІЯ_1) законодавством не передбачалась. З посиланням на тлумачення Конституційним Судом України у своєму рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 положень статті 58 Конституції України суди першої та апеляційної інстанцій вказали на неможливість застосування до спірних правовідносин нормативних документів, прийнятих пізніше у часі. При цьому суди попередніх інстанцій констатували, що сім`я загиблого військовослужбовця (донька та мати) отримали грошову компенсацію на підставі та у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №332 «Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» (далі - Постанова №332).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила на невірне трактування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків про відсутність у неї права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі положень Закону №2011-XII та Порядку №975.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який загинув (помер) під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан.

28.11.2016 позивачка звернулася до МОУ через військкомат із заявою про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги на підставі Порядку №975.

27.01.2017 прийнято рішення, оформлене протоколом комісії МОЮ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №4, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав відсутності нормативно-правового регулювання цих правовідносин на момент загибелі її чоловіка.

Листом від 10.02.2017 №248/3/6/488 Департамент фінансів МОУ повідомив позивачку про прийняте Комісією рішення.

Про прийняте з порушеного у заяві від 28.11.2016 питання рішення позивачку також повідомлено листом Львівського ОВК від 23.02.2017 №1728, у якому додатково зазначено про те, що ОСОБА_1 отримала грошову компенсацію на неповнолітню доньку відповідно до вимог постанови Уряду №332.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Та обставина, що покійний чоловік позивачки загинув під час виконання обов`язків військової служби, не є спірною.

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Відповідно до положень статті 16 Закону №2011-XII (у редакції Закону від 04.07.2012 №5040-VI) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги регламентований статтею 16-3 Закону №2011-XII (у редакції Закону від 04.07.2012 № 5040-VI).

Зазначеною нормою передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16 1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 статті 16 2 та пункту 9 статті 16 3 Закону №2011-XII Урядом затверджено Порядок №975.

Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

При цьому, пунктом 3 цього Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста вважається дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що цими нормативними документами встановлені соціальні гарантії, зокрема і для членів сімей військовослужбовців, загиблих при виконанні ними обов`язків військової служби. При цьому днем виникнення у членів сімей загиблого військовослужбовця права на отримання одноразово грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що днем загибелі ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спірним у цій справі є питання чи поширюється дія цих нормативних документів на правовідносини, які виникли до їх прийняття.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншими нормативно-правовими актами.

Отже, в зазначеному рішенні Конституційного Суду України визначено, що на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності «нового» закону, не поширюється дія нового закону.

На момент смерті чоловіка позивачки ані Закон №2011-XII, ані Порядок №975 не діяли.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про неможливість застосування до спірних правовідносин положень цих нормативних документів є правильними.

При цьому судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин з`ясовано, що сім`я загиблого ОСОБА_2 - неповнолітня донька та мати отримали грошову компенсацію на підставі Постанови Уряду №332.

Цією постановою було запроваджено механізм виплати одноразової грошової компенсації батькам і неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули (померли) в 1980 - 1990 роках. Підставою для виплати грошової компенсації слугував документ, що стверджував факт загибелі (смерті) військовослужбовця під час проходження військової служби. Виплати цій категорії осіб здійснювалися в 1993 році.

Наведене дає підстави дійти висновку, що державою не допущено обмеження прав членів сімей загиблих військовослужбовців , звуження їх змісту чи обсягу.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №461/3732/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна