Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №826/8574/14

адміністративне провадження №К/9901/5421/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - управління ПФУ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року (судді Бабенко К.А., Степанюк А.Г., Шурко О.І.) у справі № 826/8574/14 за позовом управління ПФУ до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Брокбізнесбанк» про стягнення заборгованості, -

встановив:

У червні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом та уточненнями до нього про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні за період з 01 лютого по 28 лютого 2014 року в розмірі 40 706 грн 81 коп.

Вимоги мотивувало тим, що за результатами проведеної перевірки було встановлено не зарахування сум перерахованих платниками збору на відчуження легкового автомобілю Mitsubishi Pajero Sport (довідка-рахунок серії ВІА №067025 від 18 лютого 2014 року) у сумі 11 666 грн 67 коп. згідно з платіжною квитанцією від 18 лютого 2014 року № 20/39; за легковий автомобіль ЗАЗ (довідка-рахунок серії ВІА №124677 від 19 лютого 2014 року у сумі 2439 грн 99 коп. згідно з платіжною квитанцією від 19 лютого 2014 року № 26/51; за легковий автомобіль Kia Riо (довідка-рахунок серії ВІА №124678 від 19 лютого 2014 року у сумі 2439 грн 99 коп. згідно з платіжною квитанцією № 30/59 від 19 лютого 2014 року; за легковий автомобіль Geely Emgrand 7 (довідка-рахунок серія ВІА №237905 від 20 лютого 2014 року) коштів у сумі 2497 грн 50 коп. згідно з платіжною квитанцією від 20 лютого 2014 року № 39/79; за легковий автомобіль Nissan X-Trail (довідка-рахунок серії ВІА №366358 від 19 лютого 2014 року) у сумі 10 141 грн 33 коп. згідно з платіжною квитанцією від 20 лютого 2014 року № 29/59; за легковий автомобіль Nissan X-Trail (довідка-рахунок серії ВІА №366357 від 19 лютого 2014 року) у сумі 10 141 грн 33 коп. згідно з платіжною квитанцією від 20 лютого 2014 року № 25/51 через Чернівецьке РВ ПАТ «Брокбізнесбанк».

Суди встановили, що управління ПФУ провело перевірку з питань повноти нарахування та своєчасності сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні за період з 01 лютого по 28 лютого 2014 року, про що склало акт від 05 березня 2014 року № 4.

14 квітня 2014 року управління ПФУ направило ПАТ «Брокбізнесбанк» претензію №6526/08 про необхідність перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Листами від 25 квітня 2014 року № 356/058юр та від 30 квітня 2014 року № 5277/005-04 ПАТ «Брокбізнесбанк» повідомив, що на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» від 28 лютого 2014 року № 107 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28 лютого 2014 року № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Брокбізнесбанк». Тимчасову адміністрацію запровадила строком на три місяці з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року. Також зазначив, що під час тимчасової адміністрації вимоги кредиторів до банку не приймаються.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 червня 2014 року № 45 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» Куренного Олександра Вікторовича на період з 11 червня по 10 червня 2015 року включно.

Така відмова, на думку позивача, є протиправною на підставі частини шостої статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), оскільки обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 липня 2014 року позов задовольнив частково. Зобов'язав уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Брокбізнесбанк» включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги управління ПФУ на загальну суму 40 706 грн 81 коп.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2014 року це рішення скасував та постановив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Управління ПФУ не погодилося із рішеннями суду апеляційної інстанції і подало касаційну скаргу з вимогою про їх скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 826/21368/15) виснував, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Поряд з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статті 52 Закону № 4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частини першої статті 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій, п'ятій статті 22 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Отож, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з обовязку сплати неподаткового платежу, який банк повинен сплатити на підставі вимог закону, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а також про підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справи, фактичні обставини якої є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку із зобов'язаннями ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо перерахування на рахунок управління ПФУ коштів по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкових автомобілів під час його ліквідаційної процедури, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративної юрисдикції.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - закриттю.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року скасувати, а справу закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко