ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 грудня 2018 року

справа №820/2478/18

адміністративне провадження №К/9901/62613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді - Мінаєва О.М., Бартош Н.С., Макаренко Я.М.) у справі № 820/2478/18 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення (далі - Підприємство, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило стягнути з відповідача у справі податковий борг у сумі 1235402.68 гривень з розрахункових рахунків, відкритих відповідачем у банках, що обслуговують такого платника.

05 липня 2018 року Харківський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив частково, стягнув з рахунків Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківської контори матеріально-технічного забезпечення (61064, м. Харків, вул. Цементна, 3, код ЄДРПОУ 08162096) на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 1227355,58 гривень (один мільйон двісті двадцять сім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 58 копійок).

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку. Окрім того, до апеляційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору.

29 серпня 2018 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплату судового збору відмовлено, апеляційну скаргу відповідача у справі залишено без руху на підставі пункту 1 частини 5 статті 296, частини 2 статті 298, статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, надано апелянту п'ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення ухвали шляхом надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 27615,00 гривень.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 29 серпня 2018 року отримана Підприємством 05 вересня 2018 року.

13 вересня 2018 року від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване майновим станом Підприємства із посиланням на статтю 133 Кодексу адміністративного судочинства України та наданням суду копії виписок з банківських рахунків станом на 10 вересня 2018 року.

18 вересня 2018 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання Підприємства про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

У жовтні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства на ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, в якій, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

08 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків скарги на виконання вимог ухвали Суду від 03 жовтня 2018 року, справу №820/2478/18 витребувано з суду першої інстанції.

18 грудня 2018 року справа №820/2478/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк на їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Наведені положення процесуального закону дотримані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні щодо обов'язку сплати позивачем судового збору, Суд звертає увагу на наступне.

За правилами статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Статтею 5 цього Закону визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, при цьому відповідач (юридична особа, Підприємство) у цьому переліку відсутній.

Разом з цим, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, як вбачається зі змісту наведеної норми, скаржник (відповідач у справі) не є суб'єктом, якому вищезазначеним Законом надано право звертатись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору.

Оскільки відповідачем у строк, визначений ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуто недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для її повернення.

Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №820/2478/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер