Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №820/1242/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа № 820/1242/18

провадження № К/9901/59268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Донець Л. О. (доповідач), Мельнікової Л. В., Бенедик А. П.

І. Обставини справи

1. Громадянин В'єтнаму ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі також - ГУДМС), у якому просив визнати протиправним рішення ГУДМС про скасування громадянину Вєтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну від 22 січня 2018 року № 04/1/346600 та скасувати вказане рішення.

2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25 квітня 2018 року позов задовольнив у повному обсязі:

2.1. визнав протиправним та скасував рішення ГУДМС про скасування громадянину Вєтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну від 22 січня 2018 року № 04/1/346600;

2.2. стягнув на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ГУДМС судовий збір у розмірі 704,80 гривень;

2.3. стягнув на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ГУДМС витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

3. ГУДМС оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку.

4. Представник позивача - адвокат ОСОБА_4 16 липня 2018 року подала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просила вирішити питання щодо відшкодування на користь позивача судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, в сумі 2700,00 гривень.

5. Харківський апеляційний адміністративний суд за результатом апеляційного розгляду постановою від 16 липня 2018 року:

5.1. апеляційну скаргу ГУДМС залишив без задоволення;

5.2. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 820/1242/18 залишив без змін.

6. Поряд із цим, 16 липня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою постановив:

6.1. Доповнити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року по справі № 820/1242/18 абзацом наступного змісту:

6.1.1. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі № 820/1242/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

6.1.2. В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної частини судових витрат - відмовити.

6.1.3. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі № 820/1242/18 - залишити без змін.

6.2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУДМС на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 гривень.

ІІ. Провадження у суді касаційної інстанції

7. Представник позивача - адвокат ОСОБА_4, уважаючи зазначену додаткову постанову прийнятою з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі автор заявила такі вимоги до суду касаційної інстанції:

8.1. додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року скасувати;

8.2. прийняти нову постанову, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в частині задоволення вимог громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 про стягнення судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою, в розмірі 5000,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань ГУДМС залишити без змін;

8.3. заяву від 16 липня 2018 року про відшкодування судових витрат на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, пов'язаних із правничою допомогою адвоката ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції в загальній сумі 2700,00 гривень задовольнити в повному обсязі.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

9. Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

10. Статтею 134 вказаного Кодексу визначено таке:

10.1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

10.2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

10.3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

10.4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

10.5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).

10.6. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

10.7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

11. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

12. Частиною дев'ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

13. За правилом частини шостої цієї ж статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат

14. Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

15. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

16. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначені статтею 315 КАС України. Так, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті.

17. Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

18. Частинами другою, третьою цієї ж статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження

19. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ІV. Оцінка Верховного Суду

20. Надане суду пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України право ухвалити додаткове судове рішення у разі, якщо ним не вирішено питання про судові витрати, поширюється на ситуації, коли суд відповідної інстанції повинен вирішити це питання в установлених процесуальним законом випадках і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.

21. Водночас названа норма КАС України не дає суду апеляційної інстанції права повертатись до розгляду апеляційної скарги та вирішувати питання щодо правильності вирішення судом першої інстанції питання розподілу судових витрат.

22. При цьому Верховний Суд наголошує на тому, що додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення та не може змінювати його змісту.

23. Як уже зазначено, апеляційний суд за результатом апеляційного розгляду прийняв постанову, якою залишив апеляційну скаргу ГУДМС без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

24. Проте, всупереч наведеному вище, приймаючи в подальшому додаткову постанову, суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду першої інстанції. Тобто, ухваливши додаткове судове рішення, апеляційний суд змінив результат апеляційного розгляду, що є неприпустимим.

25. Більше того, мотивувальна частина вказаного додаткового судового рішення не містить посилання на жодну з підстав для скасування рішення суду першої інстанції, наведених у статті 317 КАС України, чи обставин, які би свідчили про їх наявність.

26. До того ж, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, апеляційний суд не зазначив висновків щодо повного чи часткового задоволення апеляційної скарги, а також не навів жодних розрахунків, міркувань та відповідних обґрунтувань щодо відхилення чи прийняття аргументів сторін у частині розподілу судових витрат, зокрема в частині їх співмірності в порядку частин п'ятої-сьомої статті 134 КАС України, обмежившись у цій частині лише посланням на врахування позиції сторін.

25. Отже, додаткова постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року не відповідає ні критеріям законності, ні критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 242 КАС України.

27. Таким чином, з огляду приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд питання розподілу судових витрат.

V. Судові витрати

28. Оскільки адміністративна справа повертається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 820/1242/18 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд питання розподілу судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич