Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.06.2018 року у справі №807/1332/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №807/1332/17

адміністративне провадження №К/9901/52529/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бучик А.Ю., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Приватно-орендного агроторгівельного об'єднання «Прикордонник» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Ващиліна Р.О. від 23 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З. від 08 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Державна служба геології та надр України (далі - ДСГН України, позивач) звернулась до суду з позовом до Приватно-орендного агроторгівельного об'єднання «Прикордонник» (далі - ПАО «Прикордонник», відповідач), у якому просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2302 від 13 листопада 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач не подавав звітність, передбачену Угодою про умови користування надрами з метою видобування андезитів Вишгородського родовища № 2302 від 11 січня 2011 року (додаток до спеціального дозволу; далі - Угода № 2302), та не провів повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин, що є порушенням вимог спеціального дозволу та законів України, а тому є підставою для анулювання дозволу згідно зі статтею 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказом ДСГН України від 19 грудня 2016 року № 489 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 2302 від 13 листопада 2000 року у зв'язку з порушенням вимог законодавства, зокрема, пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 (далі - Положення № 865), який станом на час прийняття позивачем рішення про зупинення дії спеціального дозволу був нечинним. Відтак, невиконання нечинної правової норми не породжує будь-яких правових наслідків та не може бути підставою для анулювання спеціального дозволу.

Не погоджуючись з постановами Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ДСГН України звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про те, що пункт 25 Положення № 865 був нечинним на момент прийняття рішення про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 2302 від 13 листопада 2000 року, оскільки Державна фіскальна служба України у листі від 03 червня 2016 року № 9651/5/99-99-12-02-03-16 висловила позицію, відповідно до якої припис пункту 25 вищезазначеного Положення є обов'язковим до виконання, як такий, що забезпечує механізм прозорого формування у тому числі й податкової звітності видобувних галузей.

Від ПАО «Прикордонник» відзив на касаційну скаргу ДСГН України не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАО «Прикордонник» отримало спеціальний дозвіл № 2302 від 13 листопада 2000 року на користування надрами Вишківського родовища, а саме: видобування андезито-базальтів, придатних для виробництва блоків та виготовлення облицювальних виробів з них. Строк дії дозволу встановлений до 13 листопада 2030 року.

11 січня 2011 року, як додаток до спеціального дозволу, між ПАО «Прикордонник» та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України укладено Угоду № 2302, яка визначає істотні умови користування ділянкою надр.

Листом № 5557/13/14-16 від 04 квітня 2016 року ДСГН України у зв'язку з отриманням інформації про ненадання надрокористувачем на повторну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин, звернулася до ПАО «Прикордонник» з проханням у місячний термін повідомити про дату розгляду Державною комісією України по запасах корисних копалин поданих надрокористувачем матеріалів геолого-економічної оцінки Вишківського родовища корисних копалин для повторної державної оцінки.

У зв'язку із порушенням ПАО «Прикордонник» вимог пункту 25 Положення № 865 щодо непроведення повторної державної експертизи, враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 17 серпня 2016 року № 2-16), пункту 662 додатку до наказу ДСНГ України № 287 від 01 вересня 2016 року встановлено терміни для усунення порушень законодавства про надра - 30 календарних днів.

Вищезазначений наказ доведений до відома відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 19092/13/14-16 від 10 жовтня 2016 року.

Наказом ДСНГ України № 489 від 19 грудня 2016 року, відповідно до пункту 22 Порядку № 615, у зв'язку із наявністю підстав щодо зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 09 грудня 2016 року № 6/2016), дію спеціального дозволу на користування надрами № 2302 від 13 листопада 2000 року, виданого ПАО «Прикордонник», зупинено та надано 30 календарних днів для усунення порушень.

Разом із супровідним листом № 24422/13/14-16 від 27 грудня 2016 року вищезазначений наказ № 489 від 19 грудня 2016 року надіслано на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом № 7532/13/14/17 від 03 квітня 2017 року ДСГН України повідомила ПАО «Прикордонник», що у зв'язку з неусуненням причини зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 2302 від 13 листопада 2000 року буде розглянуто питання щодо припинення права користування надрами у судовому порядку та висловлено прохання надати до ДСГН України у 15-ти денний строк власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами Вишківського родовища.

Станом на день подання позовної заяви ПАО «Прикордонник» своїх пропозицій щодо припинення права користування надрами не надало. У зв'язку з чим позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження ДСГН України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Кодексом України про надра, Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174), Порядком № 615,

Так, статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у користувача надр виникають права та обов'язки, передбачені Кодексом України про надра та Порядком № 615.

Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра слідує, що користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно з положеннями частини першої статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення № 1174 Державна служба геології та надр України, згідно із покладеними на неї завданнями, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр та раціональним і ефективним використанням надр України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави діяти до висновку про те, що ДСГН України уповноважена здійснювати геологічний контроль суб'єктів господарювання у формі планових та позапланових перевірок, які проводяться з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Пунктом 22 Порядку № 615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів; 4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків. Також, зупинення дії дозволу не є підставою і для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов'язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра, а також невиконання у встановлений строк приписів контролюючого органу щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування. ДСГН України уповноважена приймати рішення щодо зупинення дії спеціального дозволу у разі виявлення порушення надрокористувачем встановленого порядку користування надрами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 802/2320/17-а, від 10 липня 2018 року у справі № 815/3305/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Верховним Судом України у постановах від 19 вересня 2011 року у справі № 21-164а11, від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11 та від 10 грудня 2013 року у справі № 21-450а13 та Верховним Судом України у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а та від 26 червня 2018 року у справі № 802/923/14-а було зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Оскільки ПАО «Прикордонник» не висловив своєї згоди на припинення права користування надрами та анулювання дозволу, відповідно є підстави для вирішення даного питання у судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, наказом ДСГН України від 19 грудня 2016 року № 489 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 2302 від 13 листопада 2000 року, виданого ПАО «Прикордонник», на підставі підпункту 1 пункту 22 Порядку № 615 у зв'язку з порушенням вимог пункту 25 Положення № 865, та надано 30 календарних днів для усунення порушень.

У свою чергу, підставою для анулювання спеціального дозволу № 2302 від 13 листопада 2000 року є невиконання відповідачем вимог вищезазначеного наказу ДСГН України та неусунення порушень, визначених у цьому наказі, зокрема, порушення пункту 25 Положення № 865.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в Угоді № 2302 жодних вимог щодо проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин не міститься.

З огляду на те, що пункт 25 Положення № 865, недотримання вимог якого стало підставою для зупинення дії спеціального дозволу та подальшого порушення питання щодо його анулювання у судовому порядку, був нечинним на момент виникнення спірних правовідносин (серпень - грудень 2016 року), суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про безпідставність вимог позивача щодо анулювання спеціального дозволу. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій у зв'язку з наступним.

Так, пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26 березня 2008 року) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин» внесені зміни до пункту 25 Положення № 865 та викладено у наступній редакції:

«Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

- коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

- коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» постанову Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06 вересня 2005 року, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.

Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

Конституційний Суд України у рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Крім того, у пункті 2 рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/ зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення не відновлювалась.

Аналогічна позиція висловлена Міністерством юстиції України «Про пункт 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865» від 18 вересня 2013 року.

Відновлення чинності пункту 25 Положення № 865 мало місце лише у грудня 2017 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», якою пункт 25 Положення № 865 викладено у новій редакції.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки станом на час прийняття позивачем рішення про зупинення дії спеціального дозволу № 2302 від 13 листопада 2000 року норма пункту 25 Положення № 865 була нечинною, а підставою для зупинення дії спеціального дозволу та єдиним мотивом для його анулювання є порушення відповідачем зазначеного пункту, фактично відсутні підстави вважати, що ПАО «Прикордонник» допустило порушення умов користування надрами та, відповідно, відсутні підстави для анулювання спеціального дозволу.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на позицію Державної фіскальної служби України стосовно чинності пункту 25 Положення № 865, що викладена у листі від 03 червня 2016 року № 9651/5/99-99-12-02-03-16, оскільки зазначений орган не уповноважений надавати будь-які офіційні роз'яснення стосовно чинності актів уряду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного від 23 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко