Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1561/16

адміністративне провадження № К/9901/42870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ``Миколаївський глиноземний завод`` до Миколаївської митниці ДФС (митниця), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя Домусчі С. Д., судді: Димерлій О. О., Коваль М. П.),

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ТОВ``Миколаївський глиноземний завод`` (ТОВ``МГЗ``) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність митниці щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви товариства від 13.06.2016 №776/101-05-117-05;

- зобов`язати митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення ТОВ``МГЗ`` надмірно сплаченого податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 7' 399' 177,84 грн шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ №37515000088694 у Державному казначействі України;

- зобов`язати митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення ТОВ``МГЗ`` надмірно сплачених митних платежів у сумі 1' 132' 971,08 грн шляхом їх перерахування на поточний банківський рахунок товариства № НОМЕР_1 в ПАТ``Сбербанк``.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство послалося на те, що відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України (ДМСУ) від 20.07.2007 №618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364; далі - Порядок №618), воно подало до митниці заяву від 13.06.2016 №776/101-05-117-05 про повернення надмірно сплачених митних платежів за скасованими в судовому порядку рішеннями митниці про коригування митної вартості на суму 8' 532' 148,92 грн. Проте митниця відмовила у задоволенні заяви товариства, посилаючись на те, що скасування судом рішення про коригування митної вартості не є безумовною підставою для повернення сплачених відповідно до такого рішення коштів, питання про повернення коштів вирішується за результатами перевірки. На неодноразові звернення товариства із заявами про проведення перевірки з метою повернення надмірно сплачених митних платежів митниця відповідну перевірку не провела, тому товариство звернулося до суду з цим позовом.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2016 (суддя Марич Є. В.) позов ТОВ``МГЗ`` задовольнив з тих підставі, що сплачені на підставі скасованих рішень митні платежі, є надміру сплаченими, і товариство виконало умови, встановлені Порядком для повернення надмірно сплачених коштів, тому позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.03.2017 постанову суду першої інстанції скасував та в позові відмовив.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами суму переплати митних платежів, заявлену до повернення у цій справі. Суд зазначив, що судові рішення, на які посилається позивач як на доказ наявної у товариства переплати митних платежів та покладені в основу позову у цій справі, не містять чітко визначених сум, що були сплачені після коригування митної вартості (гарантійні суми). Крім того, відповідач заперечував суму заявлену позивачем до повернення, як таку, що не відповідає обліковим даним митного органу, що не спростовано позивачем у судовому процесі.

ТОВ``МГЗ`` звернулося до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає закону.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду України позивач доводив, що за наявності судових рішень, якими визнано протиправними та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів, та заяви товариства, поданої до митниці у встановленому порядку, митниця не мала правових підстав для відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів. При цьому позивач зазначив, що під час апеляційного перегляду справи доводи митниці щодо незгоди із заявленою товариством суми надмірно сплачених платежів не перевірялися. З урахуванням сутності заперечень проти позову суд апеляційної інстанції не витребував у відповідача докази, які підтверджують його доводи відносно того, що заявлені товариством до повернення суми митних платежів за митним деклараціями та аркушами коригування, не відповідають дійсності. У випадку якщо митниця таких доказів не надала або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 11, статтею 195 КАС України, зобов`язаний був з власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу позивача без задоволення як безпідставну, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу (ПК) України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків {пункт 43.2 статті 43 ПК України}.

Частиною третьою статті 301 Митного кодексу (МК) України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок №618 визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2-4 розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 (za140-07, 910а-2007-п) і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1 (za066-0 ), за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів {пункт 1 розділу ІII в редакції Наказу Державної митної служби N 1536 ( z0050-11 ) від 24.12.2010 }.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України {пункт 6 розділу III Порядку №618}.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N611/147 ( z1095-07 ), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу {пункт 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної митної служби N1200 (z1115-08 ) від 28.10.2008 }.

За пунктами 2, 3 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі Висновку про повернення. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення, та протягом п`яти робочих днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

При цьому виходячи зі змісту пункту 11 Порядку № 618 відмова у поверненні коштів у встановленому порядку можлива за умови відсутності підстав для такого повернення.

Отже, підставою для відмови митним органом заявнику може бути або невідповідність поданих документів вимогам Порядку №618, або відсутність переплати.

Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок, підтриманий згодом Верховним Судом, щодо розгляду справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 24.04.2018 у справі №814/1980/16, від 17.05.2022 у справі №814/2395/17, від 21.07.2022 у справі №826/14317/16, але не виключно, Верховний Суд зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Умовами для повернення (перерахування) надмірно сплачених митних платежів у декларанта, на час звернення з відповідною заявою до контролюючого органу, має бути наявна надмірна сплата таких митних платежів до бюджету та відсутність податкового боргу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що рішення №504000003/2013/000163/2, №504010000/2015/000000/1, №504000006/2015/000003/1, №504010000/2015/000002/1, №504000003/2014/000061/1, на підставі яких митницею було здійснено коригування митної вартості імпортованого товариством товару в сторону збільшення та після сплати товариством усіх обов`язкових митних платежів завершене митне оформлення товару, були скасовані в судовому порядку (справи №814/5411/13-а, №814/1203/15, №814/1551/15, №814/1273/15, №814/794/15). Судові рішення у цих справах набрали законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи - 22.07.2014, 11.11.2015, 11.03.2016, 15.09.2015, 25.11.2015.

13.06.2016 товариство звернулося до митниці із заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених митних платежів за скасованими в судовому порядку рішеннями митниці у сумі 8' 532' 148,92 грн, з яких ПДВ у сумі 7' 399' 177,84 грн просив повернути на рахунок товариства в системі електронного адміністрування ПДВ, а мито та додатковий збір у сумі 1' 132' 971,08 грн - на поточний банківський рахунок товариства. До цієї заяви ТОВ``МГЗ`` надало митні декларації та аркуші коригування.

У відповідь на заяву товариства митниця листом від 02.07.2016 №2925/10/14-70-10-27 повідомила про відсутність правових підстав для повернення коштів. На переконання митниці скасування судом рішення скасування судом рішення про коригування митної вартості не є безумовною підставою для повернення сплачених відповідно до такого рішення коштів. На думку митного органу, питання про повернення коштів вирішується за результатами перевірки або на підставі постанови (ухвали) суду про повернення сум надмірно сплачених митних платежів. Крім того, у листі від 02.07.2016 №2925/10/14-70-10-27 митниця зазначила, що відповідно до норми пункту 43.1 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань підлягають поверненню у разі відсутності у платник податку податкового боргу. Документом, що підтверджує відсутність податкової заборгованості у платника є довідка про підтвердження відсутності податкового боргу, а не аркуш коригування до митної декларації, долучені товариством до заяви. До того ж згідно з даними митниці, загальна сума митних платежів (гарантії), що оскаржувалась товариством в судовому порядку, складає лише 973' 352,33 грн, а не заявлена позивачем до повернення - 8'532' 148,92 грн.

За загальним правилом, передбаченим статтям 2, 11, частиною першою статті 71 КАС України у редакції на час розгляду справи обов`язок доказування пропорційно розподілений між сторонами, які заявляють свої вимоги та подають заперечення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас існують спеціальні правила обов`язку доказування в адміністративній справі, які передбачені принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі й презумпцією винуватості суб`єкта владних повноважень.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі передбачає, що адміністративний суд вживає визначені законом заходи, заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи {пункт 4 частини першої статті 7, частини четвертої статті 11 КАС України у редакції закону на час розгляду справи}. Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень ? в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача {частина друга статті 71 КАС України у редакції закону на час розгляду справи}.

Спеціальні правила обов?язку доказування в адміністративній справі, передбачені принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі й презумпцією винуватості суб`єкта владних повноважень, ``урівноважують`` процесуальні можливості позивачів ? фізичних, юридичних осіб, яким в адміністративній справі протистоїть відповідач - суб?єкт владних повноважень.

Разом з тим, невиконання стороною припису про обов`язок доказування в адміністративній справі {частина перша статті 71 КАС України} і якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів {частина шоста статті 71 КАС України}.

Аналогічні вимоги закріплені статтею 77 у чинній редакції Кодексу.

Відповідно до норми частини першої статті 72 КАС України у редакції закону на час розгляду справи обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до положень наведеної норми преюдиційне значення мають не правові висновки, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними. Висновки суду щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиціальними для іншого суду при розгляді ним справ, у яких беруть участь ті самі особи.

У цій справі суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені норми процесуального права та відмовив в позові, зважаючи на те, що судові рішення в інших справах, на які посилається позивач як на доказ наявної у товариства переплати митних платежів та покладені в основу позову у цій справі, не містять чітко визначених сум, що були сплачені після коригування митної вартості товару, і позивач інших доказів на підтвердження про наявну у нього переплату податків на їхній основі не надав.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновок суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко