Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №826/1722/14

адміністративне провадження №К/9901/8199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року по справі № 826/1722/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 року № 0000073720 та № 0000083720,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - позивач, ТОВ "АТ Каргілл") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 № 0000073720 та № 0000083720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 залишено без змін.

Офіс ВПП ДФС звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 у справі № 826/1722/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстави, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 як незаконну.

У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 задоволено заяву судді Юрченко В.П. про самовідвід від розгляду заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 у справі № 826/1722/14.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Хохуляк В.В.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В якості підстави про перегляд за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем надано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі № 2а-3246/12/0970, від 28.01.2016 у справі № 809/658/13-а, від 09.11.2015 у справі № 807/4117/13-а, від 25.06.2015 провадження № К/800/21593/15, в яких, на думку податкового органу судом касаційної інстанції неоднаково застосовано норми матеріального права.

Податковий орган посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На думку податкового органу податковим періодом для сплати податку на додану вартість є календарний місяць, а отже додаток 8 (заява зі скаргою на контрагента) повинен подаватися в періоді виписки податкової накладної разом зі звітною декларацією. Суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що у разі коли на момент перевірки платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, то таке справо зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, оскільки ця норма застосовується до накладних, які відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій установили, що зменшуючи суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року на 2 004 681 грн., податковий орган виходив з того, що актом перевірки № 1457/40-50/37-10/20010397 від 10.12.2013 встановлено, що при відображенні ТОВ «AT Каргілл» у декларації за жовтень 2013 року від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 0 грн., (рядок 24 декларації) та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку допущено порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму ПДВ 2 004 681 грн. На підставі такого акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000843720 від 27.12.2013 про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2 004 681 грн.

Однак, як встановлено в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 826/197/14 за позовом ТОВ «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000843720 від 27.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000843720 від 27.12.2013.

Оскільки, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт правомірності декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 2 004 681 грн. у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та скасовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2 004 681 грн., то суди дійшли висновку про безпідставність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням № 0000073720 від 24.01.2014.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено правомірність декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 2 004 681 грн. у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що зменшуючи суму від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 на 2 076 102 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000083720 від 24.01.2014, податковий орган посилався на включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суми ПДВ у розмірі 2 076 102 грн. по заяві зі скаргою на постачальників (по податковим накладним, не зареєстрованим та/або зареєстрованих з порушенням), перша подія по яких сталася не в листопаді 2013 року.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2013 року ним до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість в розмірі 2 076 102 грн. за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 55 від 11.10.2013, № 54 від 11.10.2013, № 10/2 від 19.10.2013, № 321 від 17.09.2013, № 10/2 від 29.10.2013, № 2/2 від 25.10.2013, № 1/2 від 24.10.2013, № 55/2 від 20.09.2013, № 1 від 15.11.2012, № 2 від 19.11.2012,№ 24/2 від 21.11.2012, № 8/2 від 13.11.2012, № 23/2 від 18.09.2012, № 14/2 від 08.10.2012, № 3/2 від 21.11.2012, № 30/2 від 28.11.2012, № 29/2 від 26.11.2012, № 28/2 від 22.11.2012, № 32/2 від 08.11.2012, № 10 від 12.11.2012, № 18/2 від 13.11.2012, № 58/2 від 27.11.2012, № 12/2 від 29.11.2012, № 29/2 від 23.11.2012, № 9/2 від 23.11.2012, № 2/2 від 05.10.2012, № 4/2 від 30.11.2012, № 3/2 від 26.11.2012, № 1319 від 20.11.2012, № 1320 від 20.11.2012, № 6/2 від 19.11.2012, № 6/2 від 30.11.2012, № 4/2 від 19.11.2012, № 11/2 від 15.11.2012, № 50/2 від 29.10.2012, № 18 від 13.09.2012, № 48/2 від 19.11.2012, № 19/2 від 02.11.2012, № 3/2 від 30.11.2012, № 1/2 від 02.11.2012, № 13/2 від 08.11.2012, № 15/2 від 09.12.2012, № 20/2 від 12.11.2012, № 8/2 від 27.11.2012, № 3/2 від 11.09.2012, № 15/2 від 19.11.2012, № 16/2 від 13.11.2012, № 2/2 від 28.11.2012, № 147/2 від 23.11.2012.

До зазначеної декларації було додано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Також, позивачем були подані податковому органу копії товарних чеків та інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, крім іншого, виходили з того, що платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту. Оскільки, позивачем в повному обсязі були виконані вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України з дотриманням строку 365 днів, тому в податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 на 2 076 102 грн.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

У справі № 2а-3246/12/0970 Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариством у порушення вимог п. 201.10.ст. 201 Податкового кодексу України не був поданий до податкового органу додаток 8 «заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, тобто за період в якому була складена ПП «Фаховець» податкова накладна № 9 від 30.05.2012 на суму 24 031,84 грн.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 у справі № 809/658/13-а прийнята за встановлених в судовому процесі обставин, що в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року ТОВ «Карпатнафтохім» відображено податкову накладну №17 від 26.09.2012 на суму ПДВ 156500,00 грн., отриману від ТОВ «Хімол», яка у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована. При цьому, позивачем подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до податкової декларації по ПДВ лише за жовтень 2012 року, в якому відображено податкову накладну №17 від 26.09.2012, на суму ПДВ 156500,00 грн., отриману від ТОВ «Хімол» з порушенням порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, хоча це слід було зробити при подачі податкової декларації за вересень 2012 року.

У справі № 807/4117/13-а, суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погодилася колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з того, що до декларації за вересень 2013 року позивачем заявлено про порушення продавцями - Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Кваттро» та ОСОБА_1 порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що подано Додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних». Проте судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг, позивачем до заяви надано не було.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.06.2015 в провадженні К/800/21593/15 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем, враховуючи відсутність факту реєстрації податкових накладних у єдиному реєстрі податкових накладних, заявлено про порушення постачальником - ПАТ «Кримський содовий завод» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, подано Додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2014 року. Проте, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг, позивачем до заяви надано не було.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому у абзаці третьому вказаного пункту статті 198 Податкового кодексу України міститься правило про те, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Норми статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом дев`ятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов`язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як встановлено у одинадцятому абзаці пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зміст наведених податкових норм, які діяли на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі, протягом 365 календарних днів з дати її складання.

При цьому стаття 201 Податкового кодексу України не містить імперативних приписів про обмеження права покупця товарів/послуг на подання скарги на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, разом із податковою декларацією в тому звітному періоді, в якому суму ПДВ на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 826/3398/14.

Таким чином Верховний Суд вважає, що висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року по справі № 826/1722/14 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.В. Хохуляк