Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №338/263/17

адміністративне провадження №К/9901/45750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання протиправною відмови

за касаційною скаргою Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області

на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Битківського Л.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Довгої О.І., суддів Затолочного В.С., Матковської З.М.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

2 березня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі також - відповідач), в якому просив визнати неправомірною відмову та зобов`язати відповідача зарахувати час роботи позивача на посаді вчителя фізики Раковецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з 1 вересня 1999 року по 31 грудня 2001 року до стажу роботи, що дає право на призначення десяти місячних пенсій при виході на пенсії за віком; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що оскільки станом на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач не отримував будь-якого виду пенсії, то відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм виплати цієї допомоги визначено постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №191. Згідно з зазначеним порядком, грошова допомога надається особам, яким починаючи 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного ріку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Перелік закладів і установ освіти, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», який зокрема, передбачає таку посаду як вчитель. На думку відповідача, робота на визначених Переліком №909 посадах зараховується до спеціального стажу за умови, що ця робота є основною. Робота за сумісництвом, незалежно від обсягу педагогічного навантаження, права на отримання такої пенсії не дає.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву або заперечень на касаційні скарги відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №338/263/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 20 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №338/263/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 травня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 на підставі заяви, що була подана ним до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі 2 лютого 2017 року призначена пенсія за віком, починаючи з 12 листопада 2016 року. Загальний (повний) стаж відповідно до протоколу №182 від 6 лютого 2017 року складає 42 роки 2 місяців і 19 днів (розрахований по 31 грудня 2016 року) Спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, на посадах в установах освіти розраховано відповідачем 34 роки 10 місяців і 11 днів.

Відповідачем відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи позивача на посаді вчителя фізики у Раковецькій загальноосвітній школі 1-11 ступенів за сумісництвом починаючи з 1 вересня 1999 року по 31 грудня 2001 року, коли він поєднував цю роботу з виконанням трудових обов`язків за основним місцем роботи на посаді інспектора шкіл відділу освіти Богородчанської райдержадміністрації. Відтак відповідач листом від 13 лютого 2017 року повідомив про відмову позивачу у виплаті разової грошової допомоги.

Прийняте рішення відповідач мотивував тим, що до спеціального стажу може бути зараховано лише періоди роботи на посаді вчителя, за умови, що ця робота є основною і робота за сумісництвом, незалежно від обсягу педагогічного навантаження, права на отримання такої пенсії не дає, а отже не може бути зарахована також і для розрахунку стажу, який дає право на разову грошову допомогу.

Таким чином, судами встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).

Переліком №909передбачена посада «учитель» у загальноосвітніх навчальних закладах.

Згідно із пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» (далі - Порядок №78), працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Із зазначеного вище правового регулювання вбачається, що зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на посаді інспектора шкіл відділу освіти Богородчанської райдержадміністрації і за погодженням завідувача відділу освіти, що викладено у наказах №112/1-6 від 1 вересня 1999 року та від 1 вересня 2000 року, за сумісництвом на посаді вчителя фізики у Раковецькій ЗОШ Богородчанського району Івано-Франківської області у період з 1 вересня 1999 року по 31 грудня 2001 року з тижневим навантаженням 10 год., що більше ніж 0,5 посадового окладу вчителя. В 1999 році як вчитель проходив підвищення кваліфікації на відповідних курсах, атестувався на підтвердження кваліфікаційної категорії «вчитель вищої категорії» та педагогічного звання «Старший вчитель», був нагороджений як вчитель «почесною грамотою Міністерства освіти і науки України».

Оскільки у спірний період позивач працював за сумісництвом на посадах педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що період з 1 вересня 1999 року по 31 грудня 2001 року слід зарахувати до спеціального стажу, який дає право позивачу на призначенні пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які, задовольняючи позов, дійшли висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років та на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 2 квітня 2019 року у справі №352/1740/16-а та від 29 листопада 2019 року у справі № 414/53/17.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко