Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.06.2020 року у справі №640/15754/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/15754/19

адміністративне провадження № К/9901/14219/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/15754/19

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Патратій О. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Парінова А. Б., суддів: Бєлової Л. В., Ключковича В. Ю.)

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №131-К від 19.07.2019 "Про звільнення ОСОБА_1", яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за прогул, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України);

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань розвитку транспортної інфраструктури Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

1.3. стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно було звільнено позивача з роботи, на підставі неналежних доказів, за відсутності достатніх та об'єктивних підстав для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, а також всупереч вимогам законодавства, зокрема із порушенням строків застосування дисциплінарних стягнень.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 травня 2018 року № 52-к ОСОБА_1 за результатами конкурсу було призначено на посаду начальника Управління з питань розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 10 травня 2018 року.

3.1. Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 липня 2019 року № 131-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Управління з питань розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19 липня 20019 року за прогул, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

3.2. Відповідно до змісту вказаного Наказу, підставою для його прийняття слугували результати дисциплінарного провадження відкритого згідно з наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1" від 18 липня 2019 року № 130-к.

3.3. В свою чергу, дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б " і "В" Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за результатом розгляду дисциплінарної справи відкритої відносно позивача було встановлено, що останнім упродовж квітня-липня 2019 року допущено 4 факти відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин (про що свідчать складені акти про відсутність на роботі від 09.04.2019,31.09.2019,18.06.2019, від 17.07.2019), тобто систематично вчинялися дисциплінарні проступки, чим порушено вимоги пункту 4 частини 1 та частини 5 статті 66 ЗУ "Про державну службу" та пункту 2 розділу ІІ "Робочий час і час відпочинку державного службовця", Правил внутрішнього трудового розпорядку в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03 січня 2017 року № Н-2.

3.4. Зокрема, посадовими особами Департаменту встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 09.04.2019 в період з 09 год. 30 хв. до 17 год 00 хв., 31.05.2019 в період з 10 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв., 18.06.2019 в період з 13 год. 45 хв. по 18 год. 00 хв. та 17.07.2019 в період з 13 год. 45 хв. до 17 год. 00 хв., про що у вказані дні складено Акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі.

3.5. Позивач, вважаючи інформацію про відсутність його на роботі, викладену у вказаних Актах, такою, що не відповідає дійсності, та як наслідок наказ від
19.07.2019 № 131-к про його звільнення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, позов задоволено.

4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №131-К від 19.07.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1".

4.2. Поновлено ОСОБА_1 з 20.07.2019 року на посаді начальника управління з питань розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4.3. Стягнуто з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2019 року по 21.11.2019 року в сумі 109084,08 грн. (сто дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 08 коп. ), без урахування податків і зборів.

4.4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного наказу не надано, а спірний наказ прийнято лише з формальних підстав.

IV. Касаційне оскарження

5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

5.1. Посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме статтю 66 Закону України "Про державну службу" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 804/6976/16.

5.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідачем доведено та підтверджено належними доказами, що позивач здійснював прогули систематично, без поважних причин, протягом строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності, дані обставини визначені та є підставою для звільнення в порядку пункту 12 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу".

Дисциплінарною комісією Департаменту було враховано, що прогули мали систематичний характер, позивач не надав пояснень щодо поважних причин відсутності на роботі до липня 2019 року, не надав доказів поважності відсутності, не вжив дій щодо врегулювання конфлікту, проігнорував усні попередження керівника, порушив норми трудового розпорядку.

5.3. Відповідач наголошує на неповному дослідженні та з'ясуванню судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин справи, свідчень свідків та актів про відсутність позивача на роботі.

5.4. У зв'язку із наведеним відповідач просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

6. У відзиві на касаційну скаргу, позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

9. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі-Закон № 889-VIII), державний службовець зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

11. За приписами ~law18~ державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених ~law19~ та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни у порядку, встановленому ~law20~.

11.1. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених ~law21~ та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

12. Положеннями ~law22~ визначено, що прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є дисциплінарним проступком.

13. Приписами ~law23~ передбачено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

14. Відповідно до ~law24~ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

15. Згідно з ~law25~ звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених ~law26~, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого ~law27~.

15.2. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

16. Відповідно до приписів ~law28~ дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

VI. Позиція Верховного Суду

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

20. З системного аналізу правових норм у цій справі вбачається, що у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб'єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також якщо не минув один рік після його вчинення) у вигляді оголошення догани.

21. У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб'єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.

22. З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин.

23. Разом з цим, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб'єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на даного державного службовця дисциплінарного стягнення за таке ж порушення.

24. В свою чергу, як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного наказу та звільнення позивача з посади слугував висновок дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку (прогулу), який передбачає звільнення.

25. Застосовуючи такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, відповідач виходив з систематичності прогулів позивача без поважних причин, а саме відсутність його на робочому місці: 09.04.2019 в період з 09 год. 30 хв. до 17 год 00 хв., 31.05.2019 в період з 10 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв., 18.06.2019 в період з 13 год. 45 хв. по 18 год. 00 хв., 17.07.2019 в період з 13 год. 45 хв. до 17 год. 00 хв., про що у вказані дні складено Акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі.

26. Разом з цим, відповідачем жодних заходів, окрім складання актів, застосовано з цього приводу до позивача не було.

27. В свою чергу, складені відповідачем акти про відсутність позивача на робочому місці від 09.04.2019,31.05.2019,18.06.2019,17.07.2019 не є належними та достатніми та допустимими доказами, що свідчать про систематичність вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого ~law29~.

28. Відповідачем не надано жодного рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за наслідком встановлення факту відсутності його на службі більше трьох годин протягом робочого дня у вказані в наказі дні, що відповідно виключає можливість встановлення систематичності прогулів ОСОБА_1.

29. Таким чином, одним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за декілька самостійних дисциплінарних правопорушення, що суперечить положенням ~law30~.

30. Зазначене дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах відсутня така кваліфікуюча ознака вчиненого позивачем дисциплінарного проступку як систематичність, що в свою чергу виключає застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби відповідно до вимог ~law31~.

31. За наведених обставин у справі, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №131-К від 19.07.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки відповідачем не було дотримано процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за ~law32~.

32. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

33. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

34. В частині доводів касаційної скарги стосовно посилання на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 804/6979/16, Верховний Суд зазначає, що обставини викладені у вказаній постанові та у цій справі не є аналогічними.

35. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

36. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

37. Згідно з статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак Л. О. Єресько