Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3380/22

адміністративне провадження № К/990/35689/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/3380/22

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року, прийняту у складі головуючого судді Балась Т.П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, прийняту в складі головуючого судді: Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 1518ц від 25.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника управління правозахисної і представницької діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 4 січня 2018 року у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень прокурора;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника управління правозахисної і представницької діяльності Генеральної прокуратури України з 25.10.2021;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, задоволено клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

3. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України. При цьому, позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого строку.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно було визначено дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Так, відповідач в порушення статті 47 Кодексу законів про працю України не видав копію оскаржуваного наказу позивачу в день звільнення, а лише листом, який позивач отримав 08 листопада 2021 року, повідомив про те, що його було звільнено. Касатор посилається на те, що, дійсно, він був обізнаний про дату та номер наказу про звільнення, однак дату, з якої його було звільнено він не знав, оскільки в листі прокуратури цієї інформації не було зазначено. Позивач зазначає, що 31 грудня 2021 року він отримав копію наказу про своє звільнення та ознайомившись з його текстом зрозумів, що був звільнений «заднім числом» з 04.01.2018 та у зв`язку із припиненням повноважень. Ці обставини стали предметом цього позову.

6. Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався саме з 31 грудня 2021 року, а тому вважає, що із позовною заявою він звернувся до суду в межах місячного строку, встановленого процесуальним законом.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року.

9. Підставою для відкриття касаційного провадження є оскарження судових рішень зазначених у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 21 березня 2023 року.

VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

11. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом Генерального прокурора № 1518ц від 25.10.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника управління правозахисної і представницької діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 4 січня 2018 року у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень прокурора.

12. Офіс Генерального прокурора 26.10.2021 на адресу ОСОБА_1 надіслав лист, в якому повідомлялось про те, що на виконання рішення судів у справі № 826/17802/14 наказом Генерального прокурора від 25.01.2021 № 1517ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.14 № 2497ц та поновлено позивача на посаді заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника управління правозахисної і представницької діяльності Генеральної прокуратури України з 24.10.2014. Також наказом Генерального прокурора № 1518ц від 25.10.2021 у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень прокурора ОСОБА_1 звільнено з зазначеної посади та органів прокуратури. Для ознайомлення із вказаними наказами позивачу було запропоновано прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби.

13. 08 листопада 2021 року позивач отримав вказаний лист та 02 грудня 2021 року звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою, в якій просив направити йому, зокрема, копію наказу про звільнення.

14. Супровідним листом від 28 грудня 2021 року відповідачем направлено на адресу позивача копію наказу Генерального прокурора № 1518ц від 25.10.2021.

15. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при складанні заяви від 02.12.2021 позивач був обізнаний щодо дати, номеру та суті наказу про звільнення та правових підстав його звільнення з зазначеної посади та органів прокуратури. Відтак, наявність звернення позивача та отримання відповіді від 28.12.2021 № 07-1752-21 не спростовує того, що перебіг строку звернення до суду розпочався 08.11.2021 (отримання листа прокуратури, а тому саме з цієї дати необхідно обчислювати місячний строк звернення до суду).

16. Ураховуючи наведене, суди уважали, що звернувшись з позовом до суду 24.01.2022 позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України місячний строк звернення до суду.

17. Відповідно до частини другої статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

19. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

22. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

23. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

24. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

25. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

26. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

27. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

28. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

29. Ураховуючи те, що у листі відповідача, який ОСОБА_1 отримав 08 листопада 2021 року, містилася інформація про дату, номер та зміст оскаржуваного наказу Генерального прокурора про звільнення, а також про правові підстави звільнення, а саме - у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень прокурора, тому колегія суддів Верховного Суду уважає, що саме з цієї дати позивач був обізнаний про суть спірного наказу.

30. Отже, колегія суддів Верховного Суду уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, оскільки про суть та підстави прийняття наказу Генерального прокурора № 1518ц від 25.10.2021 він дізнався 08 листопада 2021 року, а з цим позовом звернувся до суду лише 24 січня 2022 року.

31. Окрім того після отримання вказаного листа (08.11.21), позивач майже через місяць (02.12.2021) звернувся із листом до відповідача щодо отримання копії оскаржуваного наказу. При цьому, позивач не повідомив суду причини, які б перешкоджали йому звернутися до прокуратури в найближчий розумний строк після отримання листа.

32. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

33. Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VIІ. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 640/3380/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А.Уханенко