Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.02.2019 року у справі №826/9356/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №826/9356/16

адміністративне провадження №К/9901/17212/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/9356/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Берислав"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року (у складі судді Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (у складі колегії суддів: Земляної Г.В., Межевич М.В., Сорочко Є.О.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Берислав» (далі також - ПАТ «АрселорМіттал Берислав», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15 серпня 2014 року № 266 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4654 від 28 грудня 2007 року;

- визнати протиправним і скасувати припис Державної служби геології та надр України від 31 травня 2016 року № 41/4654, за підписом Головного спеціаліста Азово-Чорноморського міжрегіонального відділу Державної служби геології та надр України Капочкіної А. В.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначив, що приховуючи протиправну бездіяльність, відповідач без достатніх на те правових підстав, видав оскаржувані наказ та припис, які є необ'єктивними та незаконними, зобов'язують позивача здійснити певні дії, які він не може вчинити з незалежних від нього обставин, отже підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування наказу Державної служби геології та надр України в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами та припису відповідача, оскільки зазначені порушення допущені не з вини позивача, а тому у відповідача були відсутні правові підставі для прийняття вищезазначеного наказу та припису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 21 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/9356/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/9356/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 20 березня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 21 березня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 28 грудня 2007 року ПАТ «АрселорМіттал Берислав» надано спеціальний дозвіл на користування надрами Осокорівського родовища для видобування вапняків, придатних для виробництва вапна будівельного.

Між Державною службою геології та надр України та ПАТ «АрселорМіттал Берислав» 12 квітня 2012 року укладена угода № 4654 про умови користування надрами з метою видобування вапняків Осокорівського родовища.

15 серпня 2014 року Державною службою геології та надр України винесений наказ № 266, яким на підставі підпунктів 1, 5, 8 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року, зупинена дію спеціального дозволу на користування надрами від 28 грудня 2007 року № 4654, виданого ПАТ «АрселорМіттал Берислав», та надано 30 календарних днів для усунення порушень. Повідомлення про прийняте рішення направлено на адресу: вул. Кірова, 52, м. Берислав, Херсонська область, 74300.

В подальшому в травні 2015 року проведена чергова перевірка ПАТ «АрселорМіттал Берислав» з питань дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, за результатами якої складено акт від 27 травня 2016 року № 41/4654 та винесено припис від 31 травня 2016 року № 41/4654.

Вважаючи протиправними наказ про зупиненню дію спеціального доступу та припис Державної служби геології та надр України, позивач звернувся із даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що задовольняючи позовні вимоги позивача, суди посилалися лише на той факт, що позивач не мав змоги усунути порушення викладені контролюючим органом в спірному приписі з причин незалежних від позивача. Однак, інші порушення вказані у приписі, не є взаємопов'язаними з порушеннями, на які при винесенні рішень вказують суди першої та апеляційної інстанцій тобто, позивач мав змогу їх усунути, проте, таких дій не вчинив. Крім того, зазначає, що суди в своїх рішеннях посилаються на рішення в справах № 821/1033/15-а та № 821/684/16, в яких дослідженні не всі порушення викладені у спірному приписі по цій справі.

11 лютого 2019 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок), а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Згідно з частиною другою статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною першою статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011 (чинна, на момент виникнення спірних правовідносин) Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Державна служби геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на видобування корисних копалин; здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами (підпункти 12, 14 пункту 4 Положення).

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок.

Відповідно до пункту 9 Порядку надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

Мінприроди - на всі види користування надрами.

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним вище та встановлює строк розгляду зазначених документів.

Тобто, за загальним правилом, забезпечення процедури погодження надання надр у користування покладено саме на Держгеонадра України, а не на особу, що звернулася за одержанням дозволу.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

Крім того, невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 17 Порядку надання надр у користування (в редакції чинній на час переоформлення спеціального дозволу), внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів.

Водночас підпункт 4 пункту 17 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 277 викладено у наступній редакції: виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів відповідно до Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 (при цьому у разі, коли було виявлено і затверджено запаси корисної копалини загальнодержавного значення, внесення змін до дозволу здійснюється після отримання погодження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської ради).

Для внесення змін до дозволу заявник подає заяву, в якій зазначаються номер та дата дозволу, разом з: копією паспорта та реєстраційним номером облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті, подають лише копію паспорта із серією, номером та відміткою); інформацією (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами; пояснювальною запискою, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою та містить обґрунтування необхідності внесення змін до дозволу.

У випадках, передбачених підпунктом 4 цього пункту, до зазначених документів заявник додає копію нового протоколу ДКЗ про затвердження кількості запасів та план підрахунку запасів відповідно до нього.

Відповідно до пункту 18 Порядку надання надр у користування, орган з питань надання дозволу надає протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін або вмотивовану відмову.

Переоформлення дозволу або внесення змін до нього здійснюється без зміни номера, дати реєстрації, строку його дії та умов користування надрами і є обов'язковою підставою для внесення змін до угоди про умови користування надрами.

У разі зміни особливих умов, визначених у дозволі, до нього вносяться зміни з урахуванням змін умов користування надрами.

Згідно з положеннями пункту 20 Порядку надання надр у користування, підставами для прийняття рішення про відмову в переоформленні дозволу є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 16 цього Порядку; невиконання програми робіт на ділянках надр, на користування якими заявнику вже надано дозвіл, виявлення порушень правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно з рішенням суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28 грудня 2007 року Державною службою геології та надр України було надано позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами Осокорівського родовища (Херсонська область, Нововоронцовський район) для видобування вапняків, придатних для виробництва вапна будівельного (далі також - спеціальний дозвіл). 12 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем укладена угода № 4654 про умови користування надрами з метою видобування вапняків Осокорівського родовища (як додаток до спеціального дозволу).

Протоколом засідання Державної комісії України по запасах корисних копалин при Держгеонадра України від 20 грудня 2012 року № 2811 здійснено переоцінку запасів вапняків Осокорівського родовища (виявлені дані про нові властивості, якість та кількість корисних копалин), тому у позивача виникла необхідність переоформлення спеціального дозволу.

У зв'язку з зазначеним ПАТ «АрселорМіттал Берислав» здійснювало дії для виконання обов'язку щодо переоформлення спеціального дозволу шляхом звернення до відповідача із заявами на переоформлення спеціального дозволу на право користування надрами від 29 грудня 2012 року № 513, від 18 березня 2013 року № 94, від 05 вересня 2013 року № 327, від 04 квітня 2014 року № 93, від 31 грудня 2015 року № 412. Однак це не дало позитивних результатів, оскільки Державною службою геології та надр України було неодноразово відмовлено позивачу у переоформленні спеціального дозволу у зв'язку з необхідністю отримання позивачем погодження обласної ради.

Водночас, згідно висновків та рекомендацій Херсонської обласної ради від 06 серпня 2014 року № 36/15 внесення змін до діючих дозволів не є компетенцією обласної ради.

Як вже зазначалось, положеннями пункту 9 Порядку надання надр у користування, забезпечення процедури погодження надання надр у користування покладено саме на Держгеонадра України, а не на особу, що звернулася за одержанням дозволу, що свідчить про протиправність дій відповідача у поверненні позивачу заяви та документів на переоформлення спеціального дозволу, відповідно, підтверджує відсутність вини позивача у непереоформленні спеціального дозволу (внесення до нього відповідних змін).

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

У серпні 2013 року департаментом державного геологічного контролю Азово-Чорноморського міжрегіонального територіального відділу Державної служби геології та надр України була проведена перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, за результатами якої складений акт від 16 серпня 2013 року № 132-4654, яким зафіксовані наступні порушення: статей 17, 21, 23, 24, 51 Кодексу України про надра, статті 24 Гірничого Закону України, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.

Порушення наведених вище положень законодавства полягали в тому, що позивачем не внесені змін до спеціального дозволу на користування надрами у разі виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів (відповідно до протоколу ДКЗ України від 20 грудня 2012 року № 2811); не виконуються вимоги угоди про умови користування надрами щодо проведення та фінансування робіт у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт; відсутній проект розробки родовища корисних копалин, затверджений та погоджений в установленому порядку; не виконується програма робіт щодо складання робочого проекту на розробку та рекультивацію родовища; відсутній Акт про надання гірничого відводу; не виконується програма робіт щодо підготовки матеріалів для переоформлення акта надання гірничого відводу і отримання його в установленому порядку; не виконуються вимоги угоди про умови користування надрами щодо дотримання вимог законодавства, чинних стандартів, правил, норм, пов'язаних з користуванням надрами, дотримання вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування надрами від 28 грудня 2007 року.

На підставі акта від 16 серпня 2013 року № 132-4654 відповідачем був складений припис від 16 серпня 2013 року № 132-4654, яким позивача у строк до 16 жовтня 2013 року було зобов'язано подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

У зв'язку із тим, що вжиті позивачем заходи не призвели до усунення порушень законодавства у сфері надрокористування, 15 серпня 2014 року відповідачем винесений наказ № 266, яким зупинена дія спеціального дозволу на користування надрами від 28 грудня 2007 року № 4654, виданого позивачу та надано 30 календарних днів для усунення порушень, тобто до 16 вересня 2014 року.

Враховуючи, що вжиті позивачем заходи не призвели до усунення порушень законодавства України у сфері надрокористування, Державна служба геології та надр України звернулась до адміністративного суду з позовом про припинення правокористування надрами шляхом анулювання виданого позивачу спеціального дозволу на користування надрами № 4654 від 28 грудня 2007 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року, у справі № 821/1033/15-а за позовом Державної служби геології та надр України до ПАТ «АрселорМіттал Берислав» про анулювання спеціального дозволу, було відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної служби геології та надр України.

Розглядаючи вказаний спір судами було встановлено, що зазначений позов зумовлений невиконанням ПАТ «АрселорМіттал Берислав» припису Держгеонадра України від 23 жовтня 2015 року № 51/4654, яким встановлені порушення, пов'язані із невиконанням товариством вимог щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами. Таке невиконання пов'язане із ненаданням ПАТ «АрселорМіттал Берислав» до Державної служби геології та надр України у пакеті необхідних документів погодження Херсонської обласної ради на внесення відповідних змін.

Також зазначено, що оскільки обласні ради погоджують надання у користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, а спеціальний дозвіл видано ПАТ «АрселорМіттал Берислав» на видобування, а не на розробку корисних копалин, та з урахуванням того, що в даному випадку товариство зверталось із заявою не про надання надр у користування, а про переоформлення спеціального дозволу, який вже видано, колегія суддів вважає, що Товариство не має обов'язку отримувати погодження обласної ради на користування надрами.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «АрселорМіттал Берислав», попри відсутність передбаченого чинним законодавством обов'язку, неодноразово зверталось до Херсонської обласної ради з проханням надати таке погодження, однак отримувало відповідь, що розгляд зазначеного питання не відноситься до компетенції обласної ради.

Внесення змін до угоди про умови користування надрами здійснюється органом з питань надання дозволу без внесення змін до дозволу за наявності інформації органів державного геологічного контролю про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Оскільки, як вже зазначалося вище, порушення товариством вимог чинного законодавства, за висновком контролюючого органу, полягало у невнесенні змін до спеціального дозволу у зв'язку з виявленням під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів, колегія суддів вважає, що саме на підставі підпункту 4 пункту 17 Порядку надання надр у користування позивачем має бути внесено зміни до спеціального дозволу, який, в свою чергу, не містить вимог щодо отримання користувачем надр погодження обласної ради на внесення таких змін.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, у справі № 821/684/16 за позовом Державної служби геології та надр України до ПАТ «АрселорМіттал Берислав» було відмовлено у задоволенні позовних вимог про припинення права користування позивачем надрами. За результатами розгляду справи встановлено, що в період з 19 жовтня 2015 року по 23 жовтня 2015 року Азово-Чорноморським міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено планову перевірку ПАТ «АрселорМіттал Берислав» щодо дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, за результатами якої складено акт від 23 жовтня 2015 року № 51/4654, яким встановлені порушення підпункту 8 пункту 22 Порядку, а саме: невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у разі виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів (відповідно до протоколу ДКЗ України від 20 грудня 2012 року № 2811); не виконано пункти 3, 4 Програми робіт щодо складання робочого проекту на розробку та рекультивацію родовища та отримання акту гірничого відводу; не виконано пункт 6 Програми робіт щодо укладання договору оренди земельної ділянки.

На підставі акту перевірки Державної служби геології та надр України складений припис від 23 жовтня 2015 року № 51/4654 та у строк до 23 грудня 2015 року зобов'язано ПАТ «АрселорМіттал Берислав» усунути порушення, що встановлені під час перевірки та викладені в даному приписі та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

При цьому, Херсонським окружним адміністративним судом було встановлено, що припис від 23 жовтня 2015 року № 51/4654 містить перелік порушень, що допущені ПАТ «АрселорМіттал Берислав», які аналогічні порушенням викладеним у приписі від 16 серпня 2013 року № 132-4654, факт допущення яких вже досліджувався у судовому порядку в адміністративній справі № 821/1033/15-а.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З вищевикладених норм вбачається, що встановлені у ході розгляду іншої адміністративної справи обставини, не потребують доведенню в інших справах.

З огляду на викладене, судами фактично встановлено, що виявлені Державною службою геології та надр України під час перевірок порушення допущенні не з вини позивача, отже у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття відносно ПАТ «АрселорМіттал Берислав» приписів та зупинення дії спеціального дозволу.

Незважаючи на зазначене, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у травні 2015 року проведена чергова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, за результатами якої складено акт від 27 травня 2016 рок № 41/4654 та винесено припис від 31 травня 2016 № 41/4654.

Згідно акту перевірки та припису судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення є ідентичними порушенням, які вже досліджувалися судами в адміністративних справах № 821/1033/15-а та № 821/684/16 та зводяться до невнесення позивачем змін до спеціального дозволу, результатом чого є допущення інших супутніх порушень.

Враховуючи, що рішеннями судів, що набрали законної сили вже встановлено відсутність вини позивача у допущенні зазначених порушень, що також підтверджується судом в ході розгляду даної справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття ним спірних актів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, з огляду на протиправність дій Державної служби геології та надр України щодо прийняття наказу № 266 від 15 серпня 2014 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами та припису № 41/4654 від 31 травня 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про відсутності правових підстав для зупинення дії дозволу.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко