Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №826/2863/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №826/2863/17

адміністративне провадження №К/9901/23599/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2863/17

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ганечко О.М., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач), в якому просив:

- визнати дії МВС України по невиплаті позивачу компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати грошового утримання (грошового забезпечення) протиправними;

- стягнути з МВС України на користь позивача суму компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати грошового утримання у розмірі 32315,81 грн.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 13 жовтня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

- у задоволенні позову відмовити.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому рішенні, яке підлягало примусовому виконанню у межах виконавчого провадження №49925575, визначено нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 грошового утримання, з урахуванням індексації, що фактично є індексом інфляції, а задоволення заявлених у даній адміністративній справі позовних вимог призведе до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми грошових коштів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 16 січня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

3.1. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2017 року скасувати та постановити нову, якою позов ОСОБА_2 до МВС України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

3.2. Визнати дії МВС України з невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати доходу, у зв'язку з порушенням терміну виплати грошового утримання (грошового забезпечення) за період з 20.11.2011 року по 09.03.2016 року, протиправними.

3.3. Стягнути з МВС України на користь ОСОБА_2 суму компенсації втрати доходу, у зв'язку з порушенням терміну виплати грошового утримання (грошового забезпечення), за період з 20.11.2011 року по 09.03.2016 року у розмірі 10 088,45 грн.

3.4. В задоволені позову в іншій частині відмовити.

4. Апеляційний суд прийшов до висновку, що вимога щодо компенсації невиплаченого доходу - це абсолютно нова вимога, що не була предметом судового розгляду та будь-якого виконавчого провадження. Дана вимога виникла на підставі виконавчого провадження та судової справи, а не в їх межах. Апеляційний суд зазначив, що компенсація за порушення строків виплати грошового утримання позивачу підлягає стягненню з відповідача з 20.12.2011 року до 09.03.2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У лютому 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 була подана касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції.

5.1. У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

6.1. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення допущено порушення норм матеріального права, тому таке рішення є незаконним.

6.2. Скаржник зазначає, що обов'язок сплати йому грошового забезпечення, за час перебування у розпорядженні МВС України, виник не з дати винесення рішення судом, а з останнього дня місяця за який було нараховано грошове забезпечення.

7. Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав заперечення на касаційну скаргу позивача. Відповідач зазначає, що відсутні умови для виплати компенсації ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягали задоволенню.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №2а-9115/10/2670 за позовом ОСОБА_2 до МВС України, УМВС України на транспорті, третя особа - Державне казначейство України - про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовлено в задоволені позову.

8.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 та частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2

8.2. Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 №К/9991/5441/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 в частині відмови у задоволенні позову скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано накази УМВС України на транспорті від 11.01.2007 №6 та від 23.01.2007 №11 в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на транспорті з 23.01.2007; зобов'язано УМВС України на транспорті виплатити в користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.01.2007. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 залишено без змін.

8.3. Як убачається з матеріалів справи, на виконання вказаних судових рішень Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 11.01.2016 №2а-9115/10/2670 про зобов'язання МВС України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове утримання, передбачене для посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу карного розшуку Департаменту транспортної міліції МВС України у званні підполковник міліції за період з серпня 2005 року по квітень 2006 року включно, з урахуванням індексації (зазначивши боржником - Міністерство внутрішніх справ України).

8.4. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2016 ВП№49925575.

8.5. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.04.2016 закінчено виконавче провадження №49925575, з огляду на виконання судового рішення у повному обсязі.

9. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з вимогою від 18.04.2016, в якій просив виплатити йому суму компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати грошового утримання у розмірі 32 315,81 грн.

9.1. Листом від 20.05.2016 №15/2-К-665 МВС України повідомило ОСОБА_2 про те, що грошове забезпечення за період з серпня 2005 року по квітень 2006 року включно, з урахуванням індексації, було нараховано позивачу відповідно до виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2016 №2а-9115/10/2670 та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2016 (виконавче провадження №49925575) та перераховано на картковий рахунок платіжним дорученням від 03.03.2016 №165.

10. Вважаючи таку відмову у виплаті компенсації необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III).

11. Статтями 1-3 Закону №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

12. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

13. В силу пункту 7 вказаного Порядку, компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року).

14. Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

16. Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон №2050-III) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

17. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати нараховується у зв'язку з порушенням строків її виплати, тобто вже нарахованої суми заробітної плати, але не виплаченої в строки, передбачені чинним законодавством.

18. Отже, з аналізу вказаного Закону №2050-III вбачається, що для здійснення компенсації доходу необхідна наявність декількох умов, зокрема: дохід має бути нарахований але не виплачений та грошовий дохід не повинен мати разового характеру.

19. Позивачем заявлена вимога про нарахування та виплату компенсації щодо оспорюваної суми, яка позивачу була нарахована 09.03.2016 (дата фактичної виплати позивачу суми боргу за період з серпня 2005 року по квітень 2006 року).

20. Таким чином, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що компенсація за порушення строків виплати грошового утримання підлягає стягненню з 20.12.2011 року (дати набрання постанови Київського апеляційного адміністративного суду законної сили, коли у відповідача виник обов'язок виконання, тобто сплати) до 09.03.2016 року (дата фактичної виплати позивачу суми боргу за період з серпня 2005 року по квітень 2006 року).

21. Міркування і твердження позивача викладені в касаційній скарзі, зокрема, що компенсація йому повинна бути виплачена з 01.05.2006 року, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права та не спростовують правильності правових висновків постанови суду апеляційної інстанції.

22. Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

24. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич