Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №822/818/17

адміністративне провадження №К/9901/39602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя - Ковальчук О.К.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017 (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.)

у справі № 822/818/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 № 0007411403.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що відповідачем неправомірно нарахована пеня за порушення встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки підставою для її нарахування слугували постанови Правління Національного банку України, які припинили свою дію ще до моменту прострочення повернення валютних коштів. Тобто позивач вважає, що його притягнуто до відповідальності на підставі нормативно-правового акта, який втратив чинність.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 11.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків від 03.11.2016 № 0007411403.

Судові рішення мотивовані тим, що постанови Правління Національного банку України, якими керувався відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не можуть бути підставою для нарахування пені, оскільки вони не відповідають Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, а також у зв'язку з тим, що їх дія припинилась до надходження на рахунки позивача виручки в іноземній валюті відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, зазначених в акті перевірки.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити у повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги Офіс великих платників податків зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 № 0007411403 про нарахування пені прийнято ним правомірно з огляду на порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Крім того відповідач зазначив, що згідно з положеннями статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цих статей.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 відкрито касаційне провадження.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

16.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги Офісу великих платників податків.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Справедливість судового рішення вимагає щоб такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Обираючи аргументи та приймаючи докази, суди мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами Офісу великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контрактах № 102014 від 24.10.2011, № 200814-S від 20.08.2014, № 20140820 від 20.08.2014, № 111044 від 19.11.2014, № 122644 від 30.12.2014, № 271015 від 27.10.2015, № 120454 від 01.12.2015, № 020264 від 04.02.2016, № 020464 від 08.02.2016 за період з 01.01.2015 по 31.08.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 20.10.2016 №1685/28-10-14-02/31617387, в якому встановлені порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, зокрема:

- частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 Постанови Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 щодо дотримання 90-денного строку розрахунків по імпортному контракту № 271015 від 27.10.2015 з компанією «All Flexo b.v.», Нідерланди;

- частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 Постанови Національного банку України від 03.09.2015 № 581, від 04.12.2015 № 863, від 03.03.2016 № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» щодо дотримання 90-денного строку розрахунків за експортними операціями по контрактах № 102014 від 24.10.2011 з ТОВ «КС-ПАК СПб», Росія; № 200841-S від 20.08.2014 з UAB «SOMEGA» ir partnerial, Литва; № 20140820 від 20.08.2014 з ТОВ «КС-ПАБ СПб», Росія; № 122644 від 30.12.2014 з компанією «Cemeley Limited», Кіпр; № 120454 від 01.12.2015 з «Protein Industry OU», Естонія; № 020464 від 08.02.2016 з Satrlend s.r.o., Чехія.

На підставі висновку акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 № 0007411403, яким Товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 826 726,49 грн.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За приписами частини четвертої статей 1 та 2 Закону № 185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цих статей.

Порушення резидентами строків розрахунку, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (стаття 4 Закону № 185/94-ВР).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, нарахування пені Товариству у сумі 826 726,49 грн. здійснено Офісом великих платників податків за порушення 90-денного строку розрахунку за імпортними/експортними операціями позивача з його контрагентами, визначеними в акті перевірки.

Так, постановою Правління Національного банку України від 03.09.2015 № 581 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, на період з 04.09.2015 до 04.12.2015; відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 № 863, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, на період з 05.12.2015 до 04.03.2016; постановою Правління Національного банку України від 03.03.2016 № 140 визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, на період з 05.03.2016 до 08.06.2016.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що загальні строки дії вищезазначених постанов Національного банку України перевищують граничний шестимісячний строк, передбачений у статті 2 Закону № 185/94-ВР, а відтак при прийнятті вказаних підзаконних нормативно-правових актів Національний банк України вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок судів попередніх інстанцій, оскільки він не узгоджується з приписами статей 1 та 2 Закону № 185/94-ВР.

Суд зазначає, що з огляду на зміст вказаних норм Національний банк України має право запроваджувати інші строки розрахунків,, ніж ті, що визначені в частині першій статей 1 та 2 Закону № 185/94-ВР. Керуючись наданим правом та відповідно до вимог Закону № 185/94-ВР, Національний банк України у постановах від 03.09.2015 №581, від 04.12.2015 № 863, від 03.03.2016 № 140 встановив 90-денний строк розрахунку за експортними/імпортними операціями, а також визначив термін дії кожної постанови, який не перевищував три місяці.

Таким чином, у період дії зазначених постанов Правління Національного банку України розрахунки за зовнішньоекономічними операціями позивача мали бути здійснені у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Між тим, обмежившись формальним посиланням на невідповідність постанов Правління Національного банку України вимогам Закону № 185/94-ВР, суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином обставини, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем положень частини першої статті 1 та частини першої статті 2 Закону 185/94-ВР, та, як наслідок, правомірність донарахування Товариству суми пені, визначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Суди не забезпечили повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова