Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №804/6072/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №804/6072/16

адміністративне провадження №К/9901/30981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Барановського Р.А., суддів Турової О.М., Єфанової О.В. від 25 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коршуна А.О., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є. від 24 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), в якому просило визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2016 року, а податкову декларацію такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 13 червня 2016 року.

У позовній заяві посилалося на відсутність підстав для неприйняття податкової декларації Товариства з ПДВ за травень 2016 року, оскільки рішення Інспекції від 24 квітня 2015 року №151/28-048 про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ скасовано в судовому порядку, а тому вважає, що підстави для неприйняття податкової звітності у зв'язку із анулюванням реєстрації платником податку відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов Товариства задоволено повністю.

Рішення судів обґрунтовані тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року по справі №804/6902/15, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції від 24 квітня 2015 року №151/28-048 про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, як наслідок, останнє вважається протиправним з моменту його прийняття, тобто з 24 квітня 2015 року. За таких обставин, за висновком судів, відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації Товариства з ПДВ за травень 2016 року у зв'язку з анулюванням реєстрації позивача платником податку є протиправною.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права (статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та порушення процесуальних норм (статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції судів у даній справі про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Доводи касаційної скарги по суті зводяться до того, що на дату подання декларації з ПДВ за травень 2016 року Товариство не значилось у реєстрі платників ПДВ (у зв'язку із анулюванням свідоцтва), що, на думку контролюючого органу, було законною підставою для неприйняття поданої позивачем декларації.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа 03 серпня 2005 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Інспекції.

13 червня 2016 року відповідно до укладеного між позивачем та Інспекцією договору про визнання електронних документів від 09 жовтня 2015 року засобами електронного зв'язку Товариством подано до Інспекції податкову звітність з ПДВ за травень 2016 року із додатком №2, яку отримано цього ж дня, проте зазначена декларація не прийнята податковим органом з посиланням на те, що Товариство не є платником ПДВ у травні 2016 року через анулювання реєстрації підприємства 24 квітня 2015 року.

Водночас встановлено, що реєстрація платника податку анульована згідно рішення Інспекції від 24 квітня 2015 року №151/28-048.

Позивач не погодився із таким рішенням і оскаржив його у судовому порядку. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 січня 2016 року по справі №804/6902/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, визнав протиправним та скасував рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ від 24 квітня 2015 року №151/28-048. Рішення суду набрало законної сили.

Вважаючи, що підстави для неприйняття податкової звітності відсутні, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 ПК України).

За змістом пункту 49.4 статті 49 ПК України податкова звітність з ПДВ подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до пункту 49.8 вказаної статті прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Пунктом 49.13 статті 49 ПК України встановлено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Як вже зазначалось вище, причиною відмови Інспекції прийняти спірну податкову декларацію платника за травень 2016 року слугував факт анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ за рішенням відповідача від 24 квітня 2015 року №151/28-048.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас рішення суду про визнання протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії (рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ), яке набрало законної сили, означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, у тому числі до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За встановлених у цій справі обставин набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року по справі №804/6902/15, у відповідності до якої визнано протиправними та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ від 24 квітня 2015 року №151/28-048, яке слугувало єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідачів не було законних підстав для відмови у прийнятті цієї податкової звітності, поданої Товариством (позивачем у справі).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 червня 2018 року (справа №804/6071/16), від 08 серпня 2018 року (справа №804/11847/14).

Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду