Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2020 року у справі №300/563/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 300/563/20

адміністративне провадження № К/9901/16368/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (суддя: Гундяк В. Д. )

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2020 року (судді: Довга О. І., Матковська З. М., Запотічний І. І.)

у справі за заявою Офісу великих платників податків ДПС

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз"

про застосування арешту коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Офіс великих платників податків ДПС (надалі також - Позивач) звернувся до суду із процесуальним документом, в якому посив винесити рішення, яким застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (надалі також - Відповідач, ТОВ "Імперово Фудз").

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Згідно з наказом від 18 лютого 2020 року № 232 призначено проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" з 25 лютого 2020 року.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією акта від 3 березня 2020 року №17/28-10-52-15/34845075 Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" посадових осіб контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки.

4 березня 2020 року начальником Львівського управління Офісу ВПП ДПС прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз".

Згідно зі штампом вхідної кореспонденції Івано-Франківського окружного адміністративного суду, із процесуальним документом, в якому поставлено питання про арешт коштів платника податків Офіс великих платників податків ДПС звернувся лише 10 березня 2020 року.

1.3. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2020 року, заяву залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, виходив із того, що граничним строком подання заяви про арешт коштів платника податків, відповідно до частини 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України; тут і надалі- в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за правовідносин що виникли між сторонами, є 5 березня 2020 року. Проте, із заявою про арешт платника податків Офіс великих платників податків Державної податкової служби звернувся лише 10 березня 2020, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 283 КАС України.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДПС звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач послався на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, безпідставно не врахував, що фактично було подано не заяву про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, а позов про арешт коштів на рахунках платника податків, при поданні якого слід дотримуватись положень загальної норми - статті 122 КАС України, а не спеціальної - 283 КАС України.

Відповідач у відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими
КАС України, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (частина перша статті 12).

Відтак, податковий орган має право/обов'язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про арешт коштів на рахунках платника податків на підставі пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави). Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.

Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими статті 283 КАС України, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).

Відповідно до частини четвертої цієї статті, - суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина п'ята). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина шоста). Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома).

До цього строку включаються години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню (частина восьма).

Крім того, КАС України визначено, що при розгляді цієї категорії термінових справ днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п'ята статті 270) Розгляд термінової адміністративної справи закінчується проголошенням повного судового рішення (частина перша статті 271). Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені (частина третя статті 272).

Тобто, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов'язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов'язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини 4 статті 283 КАС України у зв'язку з наявністю спору про право.

Відмова у відкритті провадження відповідно до частини п'ятої цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про право може виникнути і на етапі застосування адміністративного арешту податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 КАС України в такому випадку може бути недоцільним. В будь-якому випадку спір про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку.

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3 КАС України). Відтак, здійснюючи розгляд справи в порядку загального провадження, суд зобов'язаний перевірити дотримання критеріїв, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України з метою досягнення основного завдання адміністративного судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин.

Висновки щодо застосування норм права у схожих правовідносинах, шо виникли у цій справи, висловлені судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19.

Як підтверджується судовими рішеннями, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про порушення Позивачем строку звернення до суду, ототожнили поданий процесуальний документ із поданою в порядку статті 283 КАС України заявою про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з тим, як свідчить зміст цього документа він містить назву "позовна заява про застосування арешту коштів на рахунках ТОВ "Імперово Фудз", в якій ставилось питання про застосування арешту коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, що здійснюють обслуговування ТОВ "Імперово Фудз".

В цьому документі відсутні посилання на статтю 283 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, зокрема, особливості провадження за зверненням податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень на підставі заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

До того ж, як підтверджується матеріалами справи, Позивач наполягав на тому, що він звертався із заявою, в якій просив застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ "Імперово Фудз", не у порядку, визначеному статтею 283 КАС України, а в порядку позовного провадження.

На підтвердження вказаних обставин Позивач послався на те, що із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, визначеному статтею 283 КАС України, він звертався у іншому, окремому від цього провадженні. За результатами надання правової оцінки обставин, викладених у цій заяві, прийняті судові рішення у справі № 300/536/20.

Втім, оскаржувані судові рішення не містять оцінки доводів податкового органу щодо відсутності підстав для ототожнення поданої у загальному порядку у цій справі позовної заяви про арешт коштів на рахунках платника податків із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, порядок подання якої визначається статтею 283 КАС України.

Отже, наведені вище обставини свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі норм матеріального та процесуального права, оскільки, податковий орган зазначав, що звертається з позовною заявою в порядку загального провадження, але суд зазначив, що визнає її заявою в порядку статті 283 КАС України, яка подана не за формою та з порушенням 24-годинного строку звернення до суду.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За змістом частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2020 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

І. Л. Желтобрюх