Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №813/8570/14

адміністративне провадження №К/9901/14498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року (судді: Гуляк В.В. (головуючий), Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 813/8570/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО»

до Львівської митниці ДФС, першого заступника начальника Львівської митниці ДФС Марченко О.С.

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця), першого заступника начальника Львівської митниці ДФС Марченко О.С., в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2014 року № 209000006/2014/000008/2;

- зобов`язати Митницю визначити митну вартість товарів, щодо яких прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2014 року №209000006/2014/000008/2 за методом визначення митної вартості за ціною контракту від 25 березня 2014 року № UA01-2014;

- стягнути суму гарантії, наданої позивачем, у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2014 року №209000006/2014/000008/2 у розмірі 91 922,31 грн;

- визнати незаконними дії першого заступника начальника Львівської митниці ДФС Марченка О.С. щодо нескасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2014 року № 209000006/2014/000008/2 у зв`язку з ненаданням обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, поданих супровідним листом від 17 листопада 2014 року за вих. № 01-17/11-2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13 травня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2014 року №209000006/2014/000008/2; зобов`язав Митницю визначити митну вартість товарів, щодо яких прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2014 року № 209000006/2014/000008/2 за методом визначення митної вартості за ціною контракту від 25 березня 2014 року № UA01-2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасував у частині задоволення позовних вимог і у цій частині ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року залишив без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством шляхом надання додаткових витребуваних Митницею документів та пояснень, а тому відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року. У касаційній скарзі зазначені доводи, аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просила залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення.

02 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 16 вересня 2014 року позивач з метою митного оформлення товару - насіння озимої м`якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2013 року, сорту «BALATON» (БАЛАТОН) супер еліта, необробленого, імпортованого на підставі контракту від 25 березня 2014 року № UA01-2014, подав до Митниці митну декларацію № 209160000/2014/013619, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору у розмірі 11 600 євро (580 євро за тонну).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 25 березня 2014 року № UA01-2014 з доповненням, рахунок-фактура (інвойс) від 02 вересня 2014 року № UA03-2014, міжнародна автомобільна накладна від 12 вересня 2014 року № 402236, сертифікати країни експортера на насіння, садивний матеріал від 04 вересня 2014 року ISTA № 01654547 та OECD A4M1717/1, фітосанітарний сертифікат від 08 вересня 2014 року № 153416 (2014/55231), сертифікат про походження товару від 08 вересня 2014 року №L 709748 158172, копія митної декларації країни відправлення від 12 вересня 2014 року №14AT100000EVKX5QA8.

19 вересня 2014 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000008/2, в якому митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом у сумі 22 600 євро, та склала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Підставою для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості товарів стало встановлення митним органом розбіжностей у поданих декларантом документах, а також неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 МК України. Зокрема, відповідачем встановлено, що у поданій декларації країни відправлення від 12 вересня 2014 року № 14AT100000EVKX5QA8 зазначена вартість товару 8900 євро, а відповідно до рахунку-фактури - 11 600 євро. Згідно з інформацією, наведеною у прайс-листі від 15 вересня 2014 року, при купівлі генерації «супер-еліта» додатково укладається ліцензійна угода на сплату роялті за кожну тонну, проте для митного оформлення товару зазначена угода не подавалася, ліцензійні платежі до митної вартості не додані, тобто не враховано усі складові митної вартості товару.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, експортна декларація країни відправлення від 12 вересня 2014 року № 14AT100000EVKX5QA8 подавалася декларантом разом із митною декларацією від 16 вересня 2014 року №209160000/14/013619. Однак для митного оформлення була подана спрощена версія декларації країни відправлення від 12 вересня 2014 року №14AT100000EVKX5QA8, яка не передбачає заповнення ряду граф, зокрема щодо умов поставки, фактурної вартості, тому декларанту було запропоновано надати повну версію документа.

Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару відповідачем встановлено, що фактурна вартість, вказана в рахунку-фактурі від 02 вересня 2014 року № UA03-14, складає 11 600 євро. Натомість статистична вартість цього товару, вказана в декларації країни відправлення від 12 вересня 2014 року №14AT100000EVKX5QA8, становить 8900 євро, що суперечить інформації з рахунку-фактури та потребувало додаткового з`ясування.

Рахунок-фактура відноситься до переліку обов`язкових документів, який наведено у частині другій статті 53 МК України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що митний орган обґрунтовано витребував у декларанта додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 МК України.

При цьому, витребуючи ліцензійну угоду, Митниця виходила з того, що у прайс-листі фірми Probstdorfer Saatzucht Gmbh є інформація, що при купівлі насіння генерації «супер еліта» додатково укладається ліцензійна угода на сплату роялті за кожну тонну.

17 листопада 2014 року з листом № 01-17/11-2014 декларант надіслав до митного органу ліцензійну угоду від 01 жовтня 2014 року № 1/10-2014 про передання прав на використання сортів пшениці. Зі змісту цієї угоди вбачається, що роялті сплачується ліцензіатом за право представляти сорт на території України. Оцінюваний товар сорту Балатон є об`єктом ексклюзивних прав продавця. Розрахунок сум роялті здійснюється залежно від кількості проданого/реалізованого насіння першої репродукції, вирощеного в Україні. Разом із тим ліцензіат гарантує використання для виробництва насіння першої репродукції лише елітного насіння, що надійшло від ліцензіара, або одержаного від суперелітного насіння, що надійшло від ліцензіара. Тобто сплата роялті напряму пов`язана з імпортованим насінням генерацій еліта і супереліта та є умовою його продажу в Україну.

Враховуючи викладене, а також положення пункту 3 частини десятої статті 58 МК України, сума роялті повинна бути включена до митної вартості оцінюваного товару.

Разом із тим судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними сайту LinkedIn ОСОБА_2 (директор ТОВ «ДУНАЙ АГРО») є працівницею фірми Probstdorfer Saatzucht Gmbh та займається розвитком бізнесу в Україні. Це підтверджується відомостями з сайту mauthner.co.at (офіційна сторінка фірми засновника компанії Probstdorfer Saatzucht Gmbh - Mauthner Warenhandels - und Vermogensverwaltungs Gmbh.), де ОСОБА_2 зазначена як керівник бізнесу в Україні та має поштову скриньку на сайті компанії - ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначене дає підстави вважати, що покупець та продавець пов`язані між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Проте у декларації митної вартості від 16 вересня 2014 року № 209160000/2014/013619 декларант вказав, що контрагенти не пов`язані між собою.

Таким чином, оскільки позивач не спростував факт наявності розбіжностей у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надав доказів включення роялті до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, відповідач правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду згідно з частиною другою статті 341 КАС України; та не спростовують правильність доводів, якими мотивована постанова суду апеляційної інстанції, як і не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО» залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова