Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №813/2646/18

адміністративне провадження №К/9901/63879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/2646/18

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (прийняту одноособово суддею Коморним О.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кушнерика М.П., суддів: Мікули О.І., Курильця А.Р.)

УСТАНОВИВ:

І Рух справи

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - Міністерство, відповідач), в якому просив стягнути з відповідача:

- грошову компенсацію за невикористану ним відпустку у 2008 році;

- п`ять днів невикористаної відпустки за 2007 рік в розмірі 16188,34 грн.;

- суму матеріальної грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 1939,00 грн.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті Міністерства внутрішніх справ України та стягнення з відповідачів на його користь компенсацію за частину невикористаної відпустки у 2007 році в сумі 954,60 грн.; грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2008 році в сумі 8591,40 грн.; грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2009 році в сумі 8591,40 грн.; суму матеріальної грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомогу на оздоровлення в розмірі 5727,60 грн. та грошове забезпечення за час знаходження на лікуванні у 2008 році в сумі 4528,08 грн (справа №2а-8044/09/1370).

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі №2а-8044/09/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2012 року у справі №2а-8044/09/1370 в частині визнання протиправними дій та стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку у 2009 році і грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті - рішення залишено без змін. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки у 2007 і 2008 роках і матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік є правильними.

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі №2а-8044/09/1370 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про визнання протиправними дій та стягнення компенсації. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Також ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про визнання протиправним та скасування наказів «По особовому складу» Міністерства внутрішніх справ України №733 о/с від 26 липня 2017 року і Управління МВС України на залізничному транспорті № 3л/к від 26 липня 2017 року (справа №813/4974/17).

7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року по справі №813/4974/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

8. Підставою звернення до суду із позовом у справі, що розглядається, позивач вказав встановлені у справі №813/4974/17 факти припинення ним служби в органах внутрішніх справ із 8 березня 2008 року та приведення у відповідність наказів № 773о/с та 3л/к стосовно індивідуальної дії щодо нього. А тому, на думку ОСОБА_1 , виникли та змінились обставини, які при ухваленні судового рішення у справі № 2а-8044/09/1370, не могли бути враховані судом. Позивач вважає, що саме ці обставини є новими, тому є підставою для пред`явлення позовної вимоги.

ІІІ ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року закрито провадження у справі, що переглядається, оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду у справі №2а-8044/09/1370 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

10. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року залишено без змін.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

11. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. У касаційній скарзі позивач вказав, що підстави позову та обставини у справі №2а-8044/09/12370 та у справі, що розглядається за своєю природою є різними.

13. На думку ОСОБА_1 , відповідні обставини, що виникли після видання 26 липня 2017 року Міністерством наказів № 773о/с та 3л/к і прийняття судового рішення у справі № 813/4974/17 є новими і не можуть вважатись нововиявленими, як це помилково зазначали суди першої та апеляційної інстанцій, а можуть бути лише підставою для пред`явлення нового позову.

14. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищенаведеною скаргою.

15. Міністерство надіслало до суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказало, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були розглянуті судами та рішення за результатами їх розгляду набрало законної сили (справа № 2а-8044/09/1370). Тому відповідач просив скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

17. Частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої, частиною четвертою статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги позивача вже розглянуті судами та рішення за результатами їх розгляду набрало законної сили.

19. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

20. Згідно з частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

21. Пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

22. Враховуючи наведені правові норми, елементами позову є його предмет, тобто матеріально-правова вимога позивача до відповідача; та підстави - це ті фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

23. Як вбачається з матеріалів справи, у справі, що розглядається, позивач висунув вимоги до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення:

-грошової компенсації за невикористану позивачем відпустку у 2008 році;

-грошової компенсації за п`ять днів невикористаної відпустки за 2007 рік в розмірі 16188,34 грн.;

-матеріальної грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 1939,00 грн.

24. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 2а-8044/09/1370 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про визнання неправомірними дій в частині:

-невиплати грошових компенсацій за частину невикористаної відпустки у 2007 році та невикористаних відпусток у 2008-2009 роках;

-грошового забезпечення за час знаходження на лікуванні у 2008 році;

-матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці у 2009 році;

-стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на його користь грошової компенсації за частину невикористаних відпусток: у 2007 році в сумі 954,60грн.; у 2008 році в сумі 8591,40грн.; у 2009 році в сумі 8591,4грн.;

-суми матеріальної грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомогу на оздоровлення в розмірі 5727,60 грн. та грошове забезпечення за час знаходження на лікуванні у 2008 році в сумі 4528,08 грн.

24.1. Дане рішення набрало законної сили 21 березня 2018 року.

25. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом (червень 2018 року) вже було судове рішення, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому суди попередніх інстанцій правомірно закрили провадження в цій справі.

26. Також колегія суддів зазначає про необґрунтованість посилання ОСОБА_1 на практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 147/325/13-ц (постанова від 14 лютого 2018 року), № 363/2936/15-ц (постанова від 21 лютого 2018 року), оскільки висновки Верховного Суду в даних справах ґрунтуються на обставинах, що не є тотожними тим, які розглядаються в цій справі. У справі № 147/325/13-ц суд здійснював розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, правовідносини виникли стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки. У справі № 363/2936/15-ц предметом позову є визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

27. Варто також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», пункт 28 рішення «Станєв проти Болгарії»). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони».

28. Крім того, у статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під назвою «Заборона зловживання правами» передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

29. Варто зауважити, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення правомочного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися.

30. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях щодо відмови у відкритті провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

СУДОВІ ВИТРАТИ

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О. В. Калашнікова

М.В. Білак

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду