Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №826/21411/15

адміністративне провадження №К/9901/13025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/21411/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 16 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Шулежка В.П., суддів Іщука І.О., Погрібниченка І.М. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 13 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Земляної Г.В., суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича від 19 березня 2015 року № 20134445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича щодо неприйняття рішення у встановлений законодавством строк;

- зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про державну реєстрацію прав від 23 лютого 2015 року за № 10322083, подану до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо залишення ПАТ «Укрнафта» без відповіді лист від 08 травня 2015 року № 08-2294.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 19 березня 2015 року № 20134445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Визнано протиправною бездіяльність державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України щодо неприйняття рішення від 19 березня 2015 року № 20134445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у встановлений законодавством строк. Зобов'язано Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23 лютого 2015 року за № 10322083. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року в частині зобов'язання Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23 лютого 2015 року за № 10322083. В цій частині прийнято нове рішення, в задоволенні позову яким позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги Міністерства юстиції України, а саме в частині зобов'язання прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Як встановлено, ПАТ «Укрнафта» 23 лютого 2015 року звернулось до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції із заявою за № 10322083 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119.

За результатом розгляду зазначеної заяви державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком О.А. прийнято рішення від 19 березня 20І5 року № 20134445 про у відмову ПАТ «Укрнафта» у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В подальшому, ПАТ «Укрнафта» листом від 08 травня 2015 року за № 08-2294 звернулось до Міністерства юстиції України, в якому зазначило про порушення законодавства у сфері реєстрації речових прав і пропонувало провести позачергову перевірку факту порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав та інформувати ПАТ «Укрнафта» про відповідні вжиті заходи та можливість проведення державної реєстрації права на об'єкт нерухомого майна, що увійшов до статутного фонду товариства під час його корпоратизації згідно пакету документів, доданих до заяви від 23 лютого 2015 року за № 10322083.

Однак, як стверджує позивач, відповіді на свого листа від Міністерства юстиції України він не отримав.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив зокрема, зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про державну реєстрацію прав від 23 лютого 2015 року за № 10322083, подану до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов та зобов'язуючи Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності, дійшов висновку, що достатнім способом захисту порушеного права позивача, що сприятиме повному поновленню порушеного права є зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі раніше поданої позивачем заяви від 23 лютого 2015 року за № 10322083.

Натомість, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України не має повноважень в частині здійснення державної реєстрації, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про зобов'язання Міністерства юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу, Міністерство юстиції України просить у задоволення касаційної скарги відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції переглянуте судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги, тобто щодо вирішення частини позовних вимог, суд касаційної інстанції, в силу положень частини 1 статті 328 КАС України, здійснює перегляд у відповідній частині.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VIII, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 25 грудня 2015 року №1395-р з метою створення зручних та доступних умов для реалізації юридичними і фізичними особами права на одержання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і ґрунтуючись на принципі безперервності під час виконання завдань з децентралізації, на Міністерство юстиції покладено обов'язок забезпечити надання органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції, послуг у сферах державної реєстрації разом із суб'єктами державної реєстрації, визначеними Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та нотаріусами до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо припинення надання зазначених послуг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Отже, 30 квітня 2016 року завершився визначений Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» перехідний період для децентралізації владних повноважень у сферах державної реєстрації та з 1 травня 2016 року припинено надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців територіальними органами юстиції.

З 1 травня 2016 року суб'єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців є районні державні адміністрації та виконавчі органи міських рад міст обласного значення.

За вказаного правового регулювання, Міністерство юстиції України не має повноважень в частині здійснення державної реєстрації, а тому вимога позивача про зобов'язання Міністерства юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна є необґрунтованою.

У касаційній скарзі позивач вказує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби що ліквідуються, в частині реалізації державної політики, зокрема, у сфері речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Проте, функції Міністерства юстиції України щодо провадження державної політики у сфері речових прав на нерухоме майно не є тотожними здійсненню державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а свідчать виконання повноважень щодо реалізації державної політики у цій сфері, тобто використання наявних ресурсів для досягнення поставлених цілей шляхом контролю, моніторингу, оцінки тощо.

Також, суд не може визнати обґрунтованим посилання позивача на статтю 55 КАС, яку, на його думку, необхідно було застосувати у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до вказаної норми у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Проте, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулось, оскільки функції державної реєстрації перейшли від Державної реєстраційної служби до районних державних адміністрацій та виконавчих органів міських рад міст обласного значення, а Міністерства юстиції України не було уповноважене на вчинення реєстраційних дій, а тому воно не є правонаступником у спірних правовідносинах. Це означає, що у суду не було підстав для заміни Міністерства юстиції України правонаступником.

Що ж стосується можливості заміни неналежної сторони, то суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 52 КАС передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, заміна неналежної сторони є правом, але не обов'язком суду, а тому підстав для висновку про порушення судом статті 52 КАС немає.

Решта доводів касаційної скарги не стосуються обставин, які підлягають перевірці, з огляду на межі касаційного перегляду.

Отже, доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 826/21411/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду