Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2019 року у справі №520/3286/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 520/3286/19

адміністративне провадження № К/9901/20366/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Тацій Л. В., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у складі судді Бідонька А. В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
08.07.2019 у складі колегії суддів: Катунова В. В. (головуючий), Ральченка І. М., Любчич Л. В. у справі №520/3286/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування реєстрації земельної ділянки

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), третя особа Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області (далі - третя особа, Коротичанська селищна рада), в якому просив:

1.1. визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 04.10.2016 №12237-СГ, "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" від 16.03.2017 №3611-СГ;

1.2. скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6325157000:00:024:0171 Управлінням Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області від 13.01.2017 на громадянку ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2).

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
08.07.2019, закрито провадження у вказаній справі та роз'яснено, що цей спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

2.1. В основу прийняття вказаних судових рішень покладені висновки судів попередніх інстанції про те, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, стосується відносин щодо власності третьої особи на спірну земельну ділянку і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства, а тому мають місце підстави для закриття провадження у справі, що передбачені пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

3. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що спірні правовідносини за своїм характером є публічно-правовими і позивач обрав спосіб захисту порушеного права, визначений саме КАС України.

3.2. Учасниками справи відзивів на касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

4. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

5. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

6. Вжитий у вказаній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, чи наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

7. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

8. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки необхідною ознакою спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

9. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.

10. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу особи. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

11. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 04.10.2016 №12237-СГ, "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" від
16.03.2017 №3611-СГ, а також скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: undefined Управлінням Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області від 13.01.2017 на громадянку ОСОБА_2 з тих підстав, що ця земельна ділянка належить йому на праві власності.

12. Отже виникнення спірних правовідносин обумовлено насамперед незгодою позивача з передачею на підставі рішення відповідача іншій особі - ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та проведення реєстрації права власності цієї особи на спірну земельну ділянку.

13. Тобто предметом розгляду в цій справі є спір про право, а саме, спір щодо захисту права позивача як власника на земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

14. Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №2107/5039/2012/13, від 20.03.2019 у справі №635/1968/16-а.

15. Крім того, колегія суддів зазначає, що скасування наказу ГУ Держгеокадастру "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 04.10.2016 №12237-СГ, за встановлених вище обставин, у порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між особами щодо права на земельну ділянку. Зазначений наказ відповідача є одним з етапів процесу отримання права власності на спірну земельну ділянку, яке у подальшому мало місце.

16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №280/174/19 викладено правову позицію, за якою рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

17. За змістом статей 15, 16, 21 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або.

18. Частинами 1, 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

19. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що даний спір має приватноправовий характер і зважаючи на суб'єктний склад учасників справи повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства та закрили провадження у справі за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.

20. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

21. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006).

22. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №520/3286/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ. М. Шарапа Л. В. Тацій С. М. Чиркін