ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2018 року
Київ
справа №820/3761/16
провадження №К/9901/46444/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/3761/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В.) від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Калитки О.М., суддів: Зеленського В.В., Дюкарєвої С.В.) від 05 березня 2018 року
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області, в якому просив:
стягнути з Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. у розмірі суми 158 996 грн.;
визнати дії Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області в частині ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із Територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві на роботу в Територіальну державну інспекцію з питань праці у Харківській області, після його звільнення з роботи в Територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. - незаконними.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.10.2013 року ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України звільнено з роботи у зв'язку з переведенням з ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області. Протягом двох років ТДІзПП у Харківській області ухилялося від укладення трудового договору з позивачем, чим порушило ряд норм трудового законодавства. 30.09.2015 року наказом ТДІ зПП у Харківській області № 40-к від 30.09.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за одержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області ТДІзПП у Харківській області з посадовим окладом згідно штатного розкладу за переведенням з ТДІзПП у м. Києві із збереженням 9 рангу державного службовця, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 року по справі №820/10521/15, зобов'язано ТДІзПП у Харківській області винести наказ про призначення на посаду головного державного інспектора праці ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 07.10.2013 р. Також відповідач, на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р., видав наказ №43-к від 04.11.2015 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора праці. Зазначав, що неодноразово звертався до відповідача з заявами про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, всупереч чинного законодавства, заробітну плату за час вимушеного прогулу позивачу виплачено не було. За таких підстав, позивач звернувся до суду за відновленням свого права на оплату праці..
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 30 листопада 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області в частині ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області, після його звільнення з роботи в ТДІзПП у м.Києві з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. - незаконними.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 3979919) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61168, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. у розмірі 28 987 гривень 88 копійок (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 88 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень належними та допустимими доказами не довів правомірності дій в частині ухилення від укладання трудового договору з 07.10.2013 по 29.09.2015 з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві на роботу в ТДІзПП у Харківській області, після його звільнення з роботи в ТДІзПП у м.Києві.
Стосовно вимог позивача про включення до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу набавок за ранг, стаж, високі досягнення у праці, індексацію заробітної плати, збитків від інфляції та 3% річних, то суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість таких вимог, оскільки ОСОБА_1 у період з 07.10.2013 по 29.09.2015 фактично не працював.
5. 12 грудня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив:
Виправити описку, допущену у вступній, описовій, та в першому та другому абзаці резолютивної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у справі № 820/3761/16 замінивши назву відповідача у всіх відмінках на - "Головне управління Держпраці у Харківській області".
Виправити описку, допущену в третьому абзаці резолютивної частини постанови, вказавши код ЄДРПОУ - "39779919".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. 05 березня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/3761/16 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/3761/16 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі №820/3761/16 залишити без змін.
7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі № 820/3761/16 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 29 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.
9. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року змінити в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 по 29.09.2015 у розмірі суми 160384 грн. 90 коп.
10. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018.
11. 02 травня 2018 року від Головного управління Держпраці у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу.
12. 08 травня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Головного управління Держпраці у Харківській області.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судами не включено до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу надбавок за ранг, стаж, виплати за додаткове навантаження, премії, індексацію заробітної плати, збитків від інфляції та 3% річних.
Крім того, позивач вважає, що середню заробітну плату необхідно було обчислювати виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, а саме з 30.09.2015 по 26.10.2015.
Б. Доводи відповідача у справі
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Територіальній державній інспекції з питань праці у м. Києві.
16. Листом від 23.08.2013 № 01-19/5784 ТДІзПП у Харківській області звернулася до ТДІзПП у м. Києві з проханням звільнити ОСОБА_1, головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів в порядку переведення до ТДІзПП у Харківській області.
17. Наказом ТДІзПП у м. Києві від 04.10.2013 року, відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1, звільнений з посади головного державного інспектора праці в порядку переведення до ТДІзПП у Харківській області. (т. 1, а.с.10)
18. 07.10.2013 до ТДІзПП у Харківській області позивачем були надані: заява про призначення на посаду головного державного інспектора праці від 07.10.2013, заповнена особова картка (форма П-2ДС (додаток) з відповідними додатками, копії документів про освіту, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченою Законом України "Про запобігання корупції", копія паспорту, копія військового квитка, дві фотографії, трудова книжка та інші.
19. Наказом ТДІзПП у Харківській області № 40-к від 30.09.2015 ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержання трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області ТДІзПП у Харківській області з посадовим окладом згідно штатного розпису за переведенням з ТДІзПП у м. Києві із збереженням 9 рангу державного службовця, п. 5 ч. І ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с.11).
20. Відповідно до листа Державної служби України з питань праці від 25.08.2016, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Головне управління Держпраці у Харківській області утворено шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області і відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови №100 є правонаступниками їх прав та обов'язків (а.с.137 т.1).
21. Згідно копії трудової книжки позивача 26.10.2015 наказом від 26.10.2015 №42-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області (а.с. 91 т.1).
22. На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 (справа № 820/10521/15), відповідач видав наказ ТДІзПП у Харківській області № 43-к від 04.11.2015 про прийняття на роботу в порядку переведення із ТДІзПП у м.Києві в ТДІзПП у Харківській області та призначення з 07 жовтня 2013 року ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області з посадовим окладом згідно штатного розпису із збереженням 9 рангу державного службовця п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України від 04.11.2015 № 43-к(т. 2, а.с. 49).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
23. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
23.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Кодекс законів про працю України
24.1. Стаття 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
25. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР
25.1. Частина перша статті 27. Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
26.1. Абзац перший та третій пункту 2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
26.2. Абзац четвертий пункту 2. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
26.3. Пункт 3. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
26.4. Пункт 4. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
29. Доводи скаржника про те, що середню заробітну плату необхідно було обчислювати виходячи з виплат, отриманих ним у період з 30.09.2015 по 26.10.2015, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а тому середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 по 29.09.2015 не може обчислюватися виходячи з виплат, що отримані позивачем у період з 30.09.2015 по 26.10.2015.
30. Також колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача щодо необхідності включення до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу надбавок за ранг, стаж, виплати за додаткове навантаження, премії, індексацію заробітної плати, збитків від інфляції та 3% річних, оскільки до 07.10.2013 ОСОБА_1 не відпрацював у Територіальній державній інспекції з питань праці у Харківській області жодного робочого дня, а тому суди правильно обчислили середньомісячний заробіток, виходячи з тарифної ставки, що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
31. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача в касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині визначення розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, є необґрунтованими.
32. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі щодо стягнення з Головного управління Держпраці у Харківській на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.10.2013 р. по 29.09.2015 р. у розмірі 28 987 гривень 88 копійок. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
33. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі №820/3761/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх
page
telegram
viber
youtube
