Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.06.2023 року у справі №280/5922/21
Постанова КАС ВП від 20.06.2023 року у справі №280/5922/21
Постанова КАС ВП від 20.06.2023 року у справі №280/5922/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №280/5922/21

адміністративне провадження № К/990/23455/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Український графіт» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі №280/5922/21.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Український графіт» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000067/2 від 11.03.2021, №UA110230/2021/000077/2 від 30.03.2021;

визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлені картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/00163, №UA110230/2021/00200.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022, позов задоволено.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Український графіт» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 змінено додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021.

Ухвалено стягнути з Запорізької митниці на користь Приватного акціонерного товариства «Український графіт» витрати на правничу допомогу у розмірі 1000грн.

Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український графіт» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 та залишити в силі додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021.

В обґрунтування підстав оскарження представник позивача посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №280/1361/21, від 15.02.2022 у справі №280/1602/21, від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 29.04.2020 у справі №915/641/16, від 16.04.2020 у справі №727/4597/19, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20.

У доводах касаційної скарги представник позивача зазначає, що в даному випадку розмір та порядок обчислення гонорару адвоката встановлений сторонами договору у відповідності з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, як фіксований розмір, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката пов`язані з розглядом справи є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим адвокатом часу, ціною позову та значенням справи для позивача.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Судом апеляційної інстанції встановлено, з метою отримання професійної правничої допомоги 17.07.2020 між позивачем та адвокатом Кофановою Н.В. укладено договір про надання правничої допомоги №804/20803/16, відповідно до якого Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі, що вказаний в Акті виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги, протягом п`яти робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту виконаних робіт. (п.3.1.)

Відповідно до Додаткової угоди №12 до договору про надання правничої допомоги 804/20803/16 від 17.07.2020 року, орієнтовний обсяг часу на надання Адвокатом правової допомоги становить:

- аналіз документів, що стосуються спору, аналіз судової практики по аналогічних справах та збір доказів для формування правової позиції 4 години;

- підготовка та складання позовної заяви 4 години;

- підготовка повного пакету документів, необхідних для звернення з позовом до адміністративного суду, розрахунок судового збору та формування квитанцій для його оплати 4 години;

- підготовка інших процесуальних документів та додаткових доказів 4 години;

- участь у судових засіданнях по справі залежно від фактичної участі (п.2).

Загальний розмір гонорару Адвоката за надання правової (правничої) допомоги, зазначеної в п.1 цього документу, визначений як фіксована сума за підготовку та ведення Адвокатом в суді першої інстанції справи, що стосується зазначеного в п.1 даної додаткової угоди спору, не підлягає зміні в залежності від обсягу послуг та витраченого Адвокатом часу, та за домовленістю Сторін складає: за умови прийняття Адвокатом участі в судових засіданнях 5000 грн.; без участі в судових засіданнях 3000 грн. (п.3).

Згідно з Актом прийняття виконаних робіт договору про надання правничої допомоги №804/20803/16 від 17.07.2020, позивачу були надані Адвокатом наступні послуги:

проведений аналіз документів, що стосуються спору, аналіз судової практики по аналогічних справах та збір доказів для формування правової позиції;

підготовлений повний пакет документів, необхідних для звернення з позовом до адміністративного суду, зроблений розрахунок судового збору та підготовлені реквізити для його сплати;

підготовлений та складений по суті спору позов до Дніпровської митниці Держмитслужби на 28 сторінках;

підготовлено та складено інші процесуальні документи (в т.ч. відповідь на відзив на 18 сторінках з додатковими доказами, клопотання №6/09 від 23.09.2021);

здійснено представництво інтересів Клієнта в Запорізькому окружному адміністративному суді під час розгляду адміністративної справи №280/5922/21, в тому числі, в судовому засіданні при розгляді справи 11.10.2021.

Загальний розмір гонорару Адвоката за надання правничої допомоги, зазначеної в п.1 цього документу, за домовленістю Сторін складає 5000 грн.

Отже, за фактом надання зазначених послуг правової допомоги складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2020 на загальну суму 5000,00 грн.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку доказам щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та змісту проведеної роботи адвоката, виходив з того, що послуги, в розмірі 5000 грн. не містять обґрунтувань за які саме правові послуги надані. Отже, аналіз обставин справи та подані докази щодо витрат на правничу допомогу дають підстави для висновку, що співмірним розміром витрат, що підлягають відшкодуванню, є 1000грн.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

На виконання зазначеного обов`язку суб`єктом владних повноважень було подано до суду першої інстанції заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції суб`єкт владних повноважень послався на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Оскільки переконливих доказів в обґрунтування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачем до суду не надано, то надаючи оцінку доводам позивача відносно визначеного розміру витрат на оплату правничої допомоги та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з фактичного непідтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих ним документів.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших обставин, установлених судами (розмір витрат документально підтвердженим, акти містять детальний опис наданих послуг, підтверджені позивачем, співмірні зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру).

Водночас посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №280/1361/21 є неприйнятним, оскільки рішення суду апеляційної інстанції у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд, а ухвалою Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №280/1602/21 касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі № 280/1602/21 повернуто скаржнику.

Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український графіт» - залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі №280/5922/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова І.Я.Олендер