Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

справа № 120/3472/24

адміністративне провадження № К/990/7200/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ПРОБУД"

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (суддя - Маслоїд О.С.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (колегія у складі суддів: Залімський І.Г., Сушко О.О., Мацький Є.М.)

у справі №120/3472/24

за позовом Приватного підприємства "ПРОБУД"

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Пробуд» (далі - Підприємство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з позовом до Київської митниці (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 06 листопада 2023 року №UA100000/2023/000176/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100230/2023/000866 від 06 листопада 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що митний орган дійшов хибного висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Пробуд" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації. Постановлено розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство оскаржило його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 06 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ПРОБУД" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОБУД" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації. Призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи підставу апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції вказав на те, що «оскільки рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу належить розглядати у порядку письмового провадження».

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРОБУД" залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - без змін.

20 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства на рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, в якому Підприємство просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Підприємство вказало на те, що фактично, апеляційний суд змінив порядок провадження всупереч нормам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частини другої статті 262 КАС України, яка передбачає, що апеляційний розгляд має відбуватися за тим самим порядком, що й у першій інстанції, якщо інше не передбачено законом. Позивач наголосив на тому, що зміна порядку розгляду на спрощене провадження без виклику сторін була неправомірною.

Крім того, Підприємство у касаційній скарзі вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно надали оцінку поданим доказам і не звернули увагу на те, що надані документи та пояснення позивача підтверджують правомірність заявлених витрат на транспортування та їх відповідність вимогам митного законодавства України. Тому твердження митного органу не можуть бути підставою для відмови в коригуванні митної вартості товару, а висновки судів є помилковими.

10 березня 2025 року Верховним Судом відкрито провадження у справі №120/3472/24 та витребувано справу з Вінницького окружного адміністративного суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду.

17 березня 2025 року до Суду від митного органу надійшов відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.

19 березня 2025 року справа №120/3472/24 надійшла до Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Частина першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;

4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;

7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;

8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статтею 307 Кодексу адміністративного судочинства України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

З аналізу наведених норм слідує, що учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.

Водночас, стаття 311 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовує право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Так, частина перша статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавцем визначений виключний перелік обставин, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Такими обставинами є: відсутність клопотань учасників щодо розгляду справи за їх участю; неприбуття учасників у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; перегляду в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В ухвалі суду апеляційної інстанції про відкриття провадження зазначено, що «оскільки рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу належить розглядати у порядку письмового провадження».

Як уже було зазначено в цій постанові, Вінницький окружний адміністративний суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із викликом в судове засідання сторін.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відкриваючи провадження у справі та розглядаючи справу в порядку письмового провадження, не звернув уваги на те, що положення пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України надають право суду апеляційної інстанції здійснювати апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Натомість у цій справі рішення суду першої інстанції ухвалене не в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а в порядку загального провадження.

Суд наголошує на тому, що відкриваючи провадження у справі та призначаючи справу до розгляду у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції на той момент ще не міг знати про можливу наявність інших підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, проте уже визначив порядок розгляду справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відкриваючи провадження у справі та розглянувши справу у порядку письмового провадження без з`ясування наявності підстав визначених пунктами 1 та 2 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства, попри розгляд цієї справи судом першої інстанції в загальному порядку, суд апеляційної інстанції порушив норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

У межах цієї справи апеляційний суд не забезпечив дотримання таких прав, зокрема, скаржника.

Оскільки справа розглядалася у суді першої інстанції за правилами загального позовного провадження, то повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання є обов`язковим.

У цьому разі апеляційний суд міг провести розгляд справи в порядку письмового провадження лише у випадку, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їхньою участю.

Суд визнає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження, передбачені пунктом 3 статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Вирішуючи справу без участі учасників справи, суд апеляційної інстанції позбавив, зокрема, позивача скористатися своїм правом на прибуття в судове засідання і можливості довести суду переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду.

Це є безумовною підставою для констатації порушення норм процесуального права, що, у свою чергу, тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення.

У цьому контексті Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену у пунктах 48-52 постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №640/8411/19 про те, що надана суду процесуальним законом можливість розглянути справу у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданим учасникам справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Тож, за наведеного правового регулювання і обставин справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, і не дають можливості перевірити обґрунтованість інших аргументів касаційної скарги.

Суд звертає увагу на те, що аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права неодноразово демонструвався Верховним Судом, зокрема у постановах від 25 серпня 2023 року у справі № 826/17150/18, від 31 серпня 2023 року у справі № 160/722/21, від 25 травня 2023 року у справі № 160/7027/22 від 29 липня 2021 року у справі №540/1214/19, від 14 червня 2021 року у справі № 160/12521/19, від 20 жовтня 2020 року у справі № 620/142/19, від 09 листопада 2023 року у справі № 120/15318/21-а.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, то постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 341 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ПРОБУД" - задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №120/3472/24 скасувати.

Справу №120/3472/24 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк