Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м.Київ

справа №822/1079/17

адміністративне провадження №К/9901/23300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя: Шевчук О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (судді: Граб І.С., Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі №822/1079/17 за позовом Прокуратури Хмельницької області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Прокуратура Хмельницької області (далі -боржник, позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮУ), де третя особа: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС МЮУ ОСОБА_1, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС МЮУ від 21.03.2017 року ВП №52733298 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі №822/1140/16.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист не скасоване, є чинним та набрало законної сили, а тому, відповідно, обов'язкове до виконання. Позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення одразу після набрання ним законної сили. Крім того, зауважує, що рішення суду не було виконано не лише в частині поведення виплат, але й у частині проведення їх перерахунку, а тому наполягає, що державним виконавцем були проведені виконавчі дії у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Додатково зазначає, що судове рішення не було ним виконане у зв'язку з поважними причинами, а саме: відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичною відсутністю коштів.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 29 вересня 2016 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №822/1160/16, яким зобов'язано Прокуратуру Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат ОСОБА_2 за період з 15.07.2015 року по 15.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з врахуванням раніше проведених виплат.

26 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС МЮУ ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52733298 із примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №822/1160/16.

16 листопада 2016 року позивачем на адресу відділу примусового виконання рішень ДВС МЮУ направлено клопотання щодо звернення до суду з метою роз'яснення резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року по справі №822/1160/16, яка, на його думку, є незрозумілою. Також, проінформовано відділ примусового виконання рішень ДВС МЮУ про те, що ним скеровано до Вищого адміністративного суду України клопотання про зупинення виконання означеного судового рішення. Крім того, повідомлено, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

21 березня 2017 року старшим державним виконавцем ОСОБА_1 винесено оскаржувану постанову ВП №52733298 про накладення на Прокуратуру Хмельницької області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі №822/1140/16.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб ), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини 4 статті 19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

Приписами статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VIII вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52733298 від 26.10.2016 до дати винесення постанови про накладення штрафу від 21.03.2017, боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом №1404-VIII, а саме: не звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Тобто, жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, у вказаний період прокуратурою здійснено не було.

Крім цього, як правильно зауважено скаржником, рішення суду не було виконано боржником не лише в частині виплати заробітної плати та інших виплат ОСОБА_2, але і в частині проведення їх перерахунку.

Отже, станом на час винесення оскаржуваної постанови рішення суду боржником не виконано рішення суду не лише в частині фінансових зобовязань, а й в іншій, яка не повязана із наявністю або відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Наведена обставина Прокуратурою Хмельницької області не заперечується.

За таких обставин, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про можливість застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 22.11.2016 по справі 804/5081/13-а, оскільки зазначена постанова стосується невиконання судового рішення виключно в частині виплати грошових коштів, які були нараховані, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності бюджетних коштів УПФУ, спрямованих на виплату підвищення до пенсії.

Враховуючи наведені вище обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22.11.2016 по справі 804/5081/13-а, та, відповідно, задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, з огляду на що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 3, 242, 243, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасувати.

Прокуратурі Хмельницької області у задоволенні адміністративного позову до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

В.М. Шарапа