Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м.Київ

справа №755/5441/17

адміністративне провадження №К/9901/24301/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянувшив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року (суддя: Яровенко Н.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (судді: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі №755/5441/17 за позовом ОСОБА_1 до Командира роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Сидоренка Л.В. про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командира роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Сидоренка Л.В., в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 24.03.2017 серії АР №416040 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 24 березня 2017 року близько 21:55 години автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, в місті Києві по проспекту Маяковського, 52, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на забороняючий сигнал світлофора (червоний), чим порушив п.8.7.3 «е» ПДР України.

Постановою командира роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м.Києві лейтенанта Сидоренка Л.В. від 24.03.2017 серії АР №416040 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що інспектор патрульної поліції діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, винесена правомірно та у встановленому законом порядку.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно частини другої статті 122 КУпАП відповідальність настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника (…).

Відповідно до пункту 8.7.3. «е» ПДР України червоний сигнал, зокрема, миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з відеозапису, наявного в матеріалах справи, позивач, проїхав на червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 «е» ПДР України.

Надані позивачем в ході судового розгляду пояснення, так само як і доводи касаційної скарги наведеної обставини не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок правомірність дій інспектор патрульної поліції та, відповідно, відсутність правових підстав до скасування постанови ід 24.03.2017 серії АР №416040 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності в за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Посилання скаржника на відсутність протоколу про адміністративне правопорушення як на підставу протиправності оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки нормами КУпАП не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Решта доводів касаційної скарги також висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та фактично зводиться до переоцінки доказів та встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.А. Данилевич