Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №380/732/17

провадження №К/9901/22560/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до інспектора Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Цихмейструка Богдана Володимировича, за участю третьої особи - Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тетеївського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Лісовенка П. І., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Степанюка А. Г.

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Цихмейструка Богдана Володимировича, за участю третьої особи - Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

1.1. скасувати постанову від 03 травня 2017 року серії БР № 302950 у справі про адміністративне правопорушення;

1.2. провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення в його діях.

2. В мотивування позову позивач зазначає, що 03 травня 2017 року він, керуючи автомобілем "Chevrolet Cruze", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Соборній у місті Тетіїв Київської області, був зупинений працівником поліції.

2.1. Стверджує, що інспектор, не пояснивши підстави зупинки належного позивачу транспортного засобу, повідомив про очікування позивачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності засобами поштового зв'язку.

2.2. Таким чином 05 травня 2017 року позивачем отримано постанову від 03 травня 2017 року серії БР № 302950, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що полягло у порушенні вимог знаку 3.25 "Обгін заборонено".

2.3. Позивач вказує, що не порушував Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

2.4. Крім того вказує, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було встановлено особу правопорушника за документами, визначеними статтею 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", оскільки встановлення особи за наявними базами обліку без пред'явлення паспорта громадянина України не передбачено чинним законодавством; оскаржувана постанова не містить обставин, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та доказів його вчинення, відсутня інформація про технічний засіб, яким здійснено відеозапис; позивачу не було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП та не з'ясовано інших обставин, які впливають як на саму можливість притягнення до адміністративної відповідальності так і на визначення розміру стягнення.

2.5. Разом з цим, на думку позивача, справа про адміністративне правопорушення відносно нього була розглянута інспектором поліції всупереч вимогам статті 276 КУпАП і мала розглядатися не на місці вчинення правопорушення, а за місцем його вчинення, тобто за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати таку справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

2.6. Вважаючи постанову від 03 травня 2017 року серії БР № 302950 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про її скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Інспектором Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Цихмейструком Богданом Володимировичем прийнято постанову від 03 травня 2017 року серії БР № 302950 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за порушення частини першої статті 122 КУпАП.

4. З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 03 травня 2017 року о 15 год. 18 хв. ОСОБА_4, кермуючи автомобілем "Chevrolet Cruze", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Соборній у місті Тетіїв Київської області, порушив вимоги дорожнього знаку 3.25 Правил дорожнього руху "Обгін заборонено" та здійснив обгін в зоні дії знаку, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Постановою Тетеївського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, в позові відмовлено.

6. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача, доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та правомірності накладення адміністративного стягнення.

7. Таку позицію Тетеївського районного суду Київської області підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

9. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій, що відповідач, не пояснюючи підстави зупинки, не встановивши особу водія, не роз'яснивши прав та не повідомивши про час і дату розгляду справи, прийняв оскаржувану постанову та направив її засобами поштового зв'язку. Наведене, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

11. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

15.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

17. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

18. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

19. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

20. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

21. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

22. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

23. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

24. Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

24.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

25. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

26. Так, пунктом 8.4 Правил дорожнього руху визначено перелік дорожніх знаків.

27. Відповідно до вимог пункту 3.25 п. 3 Розділу 33 Правил дорожнього руху до заборонних дорожніх знаків відноситься дорожній знак "Обгін заборонено", яким забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.).

28. Частиною першою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

29. Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

30. Процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

31. Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

32. Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

33. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

34. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП.

VI. Позиція Верховного Суду

35. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про надання уповноваженим працівникам підрозділів патрульної служби Національної поліції права на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

36. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

37. Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

38. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5рп/15 роз'яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення "за місцем його вчинення". Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

39. Отже, словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

40. Враховуючи приписи статті 222 КУпАП, інспектор Цихмейструк Б. В. є уповноваженим працівником Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, а відтак має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, які вчиняються на території міста Тетіїв Київської області.

41. З оскаржуваної постанови вбачається, що 03 травня 2017 року о 15 год. 18 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Chevrolet Cruze", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Соборній у місті Тетіїв Київської області, порушив вимогу дорожнього знаку 3.25 Правил дорожнього руху "Обгін заборонено", а саме здійснив обгін в зоні дії знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

42. Факт вчинення водієм ОСОБА_4 наведеного правопорушення підтверджується наданим відеозаписом з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції.

43. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність винесеної постанови від 03 травня 2017 року серії БР № 302950 у справі про адміністративне правопорушення.

44. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

45. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

46. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Тетеївського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич