Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №820/4766/17

адміністративне провадження №К/9901/3667/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (судді: Старостін В.В. (головуючий), Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі № 820/4766/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки»,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування наказу контролюючого органу № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» господарського об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що до Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області при винесенні оскаржуваного наказу № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» не мало жодних підстав для цього, а тому зазначений заказ є протиправним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року позов задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 року «Про проведення фактичної перевірки» в частині призначення фактичної перевірки з питання обігу готівки, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог, а саме: скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» в частині призначення фактичної перевірки з питання обігу готівки, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. В інший частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року залишено без змін.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року. У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість спірного судового рішення, необ'єктивний аналіз обставин справи, не врахування судом апеляційної інстанції положень Податкового кодексу України в частині вичерпного переліку обставин для проведення фактичної перевірки на підставі рішення керівника контролюючого органу, а також на те, що судом невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» призначено з 19 червня 2017 року провести фактичну перевірку господарського об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність позивач, та видані направлення на перевірку №4044 та №4045 від 19.06.2017. Рішення про проведення фактичної перевірки прийнято на підставах передбачених пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції Закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Посадові особи контролюючого органу не були допущені до проведення перевірки, про що було складено Акт недопуску до проведення фактичної перевірки №1216/20/40-14-10/НОМЕР_1 від 20.06.2017. Крім того, позивач відмовився від отримання акту недопуску до проведення фактичної перевірки та надання пояснень, від отримання копії наказу під розпис, від підпису в направленнях на перевірку, про що свідчить акт відмови від отримання акту недопуску до проведення фактичної перевірки та надання пояснень № 1217/20/40-14-10/НОМЕР_1 від 20.06.2017.

Згідно з положеннями пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 73 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених Кодексом, зокрема згідно до пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У пп. 81.2 ст. 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Позивач обґрунтовував відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу тим, що вважає наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» складеним з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки: не було зазначено підстав для видання наказу та направлення на перевірку, не вказано жодного виявленого факту, конкретного складу правопорушення або обставини, яка б свідчила про порушення саме фізичною особою-підприємцем Маковецьким Володимиром Петровичем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та виробів, пального. Крім того, не зазначено дані, конкретні розрахунки, пояснення, які б підтверджували вказаний факт.

Проте, судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи було встановлено, що наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» відповідає вимогам, які встановлені до їх змісту згідно з пп.81.1 ст. 81 ПК України. Зокрема, у вказаному наказі зазначено: дату видачі (16 червня 2017 року); найменування контролюючого органу (Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області); найменування та реквізити суб'єкта (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, (податковий номер - НОМЕР_2); адреса об'єкта (АДРЕСА_1); мета (з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками); вид перевірки (фактична); підстави для проведення перевірки визначені цим Податковим кодексом України (на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України); дата початку фактичної перевірки (з 19.06.2017 року); тривалість перевірки (в наказі є посилання на п. 82.3 ст. 82 ПК України, в якому встановлено, що тривалість перевірок, визначених ст. 80 ПК України, не повинна перевищувати 10 діб); період діяльності, який буде перевірятися (з 11 серпня 2014 року по дату завершення перевірки).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» відповідає вимогам встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про непідтвердження Фізичною особою-підприємцем Маковецьким Володимиром Петровичем вимог щодо скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 2592 від 16.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки» в частині призначення фактичної перевірки з питання обігу готівки, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин, оскільки контролюючий орган діяв у межах передбачених законодавством підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі №820/4766/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду