Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №815/2243/17

адміністративне провадження №К/9901/378/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1», про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду в складі судді Єфіменко К.С. від 01 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Крусяна А.В. від 29 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2017 року дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось із адміністративним позовом до державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, в якому просило визнати дії відповідача протиправними, визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34125555, прийняте державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 19294975, дата та час державної реєстрації: 01 березня 2017 року 15:54:41, про реєстрацію за Державою в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу загальною площею 12663 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним реєстратором при внесенні оскаржуваного запису було порушено вимоги статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про заборону відчуження майна, що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій. Крім того, позивач зазначив, що реєстрація права власності на об'єкти нерухомості за Міністерством юстиції України не відповідає змісту рішення Господарського суду Одеської області від 09 грудня 2011 року у справі № 9/17-4164-2011, на підставі якого було проведено реєстраційні дії, оскільки в рішенні право власності визнано за Державою в особі Фонду державного майна України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема: визнано протиправними дії Державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34125555, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 19294975, дата та час державної реєстрації: 01 березня 2017 року 15:54:41 в частині реєстрації за Державою в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу загальною площею 12663 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказане рішення було прийнято з порушенням основоположного принципу державної реєстрації прав на нерухоме майно за рішеннями судів, визначеного у статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктах 1 та 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 06 жовтня 2016 року № 1666-VІІІ, а саме: здійснення державної реєстрації права власності за Державою в особі не того уповноваженого органу, який зазначений у пункті 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 09 грудня 2011 року у справі №9/17-4164-2011, відповідно до якого вирішено визнати право власності Держави на вказане нерухоме майно в особі Фонду державного майна України, в той час, як в оскарженому рішенні державного реєстратора це право зареєстровано за Державою в особі Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України, не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій.

В касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначило, що винесеними рішеннями суди першої та апеляційної інстанцій, якими скасовано державну реєстрацію на об'єкти нерухомості за Державою в особі Міністерства юстиції України, фактично визнано законним право власності за дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а також його право на зайняття спірних приміщень. Крім того, Міністерство юстиції України вказало, що дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є неналежним позивачем в даній справ, оскільки спірними реєстраційними діями його права жодним чином не порушено.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на момент вчинення дій та прийняття рішень державним реєстратором було користувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: Одеська область, місто Одеса, Приморський район, провулок ІНФОРМАЦІЯ_1, 2.

Зазначений факт не заперечується сторонами у справі та доведений рішенням Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року по справі № 916/2615/15, яке набрало законної сили за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року.

На цій підставі суди попередніх інстанцій відхилили доводи Міністерства юстиції України з приводу того, що дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є неналежним позивачем в даній адміністративній справі.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 151 від 04 липня 2002 року було видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі № 021961 від 17 липня 2002 року, згідно з яким ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було власником нежитлових будівель, загальною площею 12663 кв. м, відображених у технічному паспорті від 14 грудня 2001 року.

Загальними зборами ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» було прийнято рішення від 22 січня 2003 року «Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», за яким Одеське дочірнє підприємство ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» передає, а дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» приймає у володіння і користування майно, без права прийняття рішення про відчуження основних засобів, що належать на праві власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», інших активів, зобов'язань, власного капіталу і складає цілісний майновий комплекс - дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09 грудня 2011 року в справі № 9/17-4164-2011 за позовом прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Одеської міської ради, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2012 року, позов прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено повністю та, зокрема, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 151 від 04 липня 2002 року «Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на об'єкти нерухомого майна санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресами: провулок ІНФОРМАЦІЯ_1, 2 та вул. Белінського, 7»; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі № 021961 від 17 липня 2002 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»; визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нежитлові будівлі майнового комплексу санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходяться у АДРЕСА_1.

21 січня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 52-р «Про віднесення нерухомого майна санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Одесі до сфери управління Міністерства юстиції України» для забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням, за яким будівлі та споруди санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» по провулку ІНФОРМАЦІЯ_1, 2 у м. Одесі за переліком згідно з додатком віднесено до сфери управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 52-р Міністерством юстиції України прийнято наказ № 29/7 від 28 січня 2015 року «Щодо деяких питань управління майном Міністерства юстиції України», згідно якого до сфери управління Мін'юсту прийнято нерухоме майно санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» за переліком згідно додатку № 1; утворено на базі нерухомого майна санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» ДП «Санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1», установлено статутний капітал ДП «Санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1», майно та майнові права закріплено за ДП «Санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» на праві господарського відання, затверджено Статут ДП «Санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» тощо.

21 березня 2017 року дочірньому підприємству «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» стало відомо про те, що 01 березня 2017 року державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 19294975 про державну реєстрацію за Державою в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, загальною площею 12663 кв. м, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1

Підставою для внесення відповідного запису стало рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34125555.

У зазначеному рішення державного реєстратора зазначено, що підставами виникнення у Держави в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу загальною площею 12663 кв. м, що розташовані за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, є рішення Господарського суду Одеської області від 09 грудня 2011 року у справі № 9/17-4164-2011 та розпорядження Кабінету Міністрів України № 52-р від 21 січня 2015 року.

Вважаючи вказане рішення та реєстраційні дії державного реєстратора неправомірними, дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» звернулося до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року відповідають не повністю з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями).

Під час перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Підставою здійснення спірної реєстраційної дії стало рішення Господарського суду Одеської області від 09 грудня 2011 року у справі № 9/17-4164-2011, відповідно до якого було визнано право власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, загальною площею 12663 кв. м, що знаходяться за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, за Державою в особі Фонду державного майна України. Однак, фактично право власності було зареєстроване за Державою в особі Міністерства юстиції України. У зв'язку з цим, приймаючи рішення про скасування державної реєстрації за Міністерством юстиції України без залучення Фонду державного майна України та без з'ясування питання належності спірного об'єкта Фонду державного майна України чи Міністерству юстиції України, судами попередніх інстанцій не були враховані інтереси останнього, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 09 грудня 2011 року у справі № 9/17-4164-2011 було визнано право власності на спірні об'єкти нерухомого майна за державою саме в особі Фонду державного майна України.

Отже, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу про правомірність дій державного реєстратора, одночасно вирішили питання про права та інтереси особи, яка не була залучена до розгляду справи, що відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 353 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко