ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №810/1438/17

адміністративне провадження №К/9901/4570/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у складі судді Кушнової А. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Сорочко Є. О., Земляної Г. В., Мельничука В. П. у справі № 810/1438/17 за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

14 квітня 2017 року Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати акт від 26 жовтня 2016 року № 136/10-13-14-01/00849296 про результати позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року таким, що складений із порушенням вимог законодавства, а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2016 року за № 0001011401 (форма Р) та № 0001021401 (форма П), з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Судами першої та апеляційної інстанцій визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, оформленої актом №136/10-13-14-01/00849296 від 26 жовтня 2016 року, а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 22 листопада 2016 року №0001011401 та №0001021401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що незаконність перевірки, порушення порядку її проведення призводить до відсутності її правових наслідків.

30 жовтня 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

1 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги (суддя Шипуліна Т. М).

21 листопада 2017 року касаційну скаргу повторно розподілено для розгляду та визначено суддею-доповідачем Цвіркуна Ю. І.

30 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України задоволено клопотання скаржника та продовжено строк, наданий на усунення недоліків до 29 грудня 2017 року.

28 грудня 2017 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яким здійснюється розгляд справи по суті.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводить правомірність своїх дій при проведенні перевірки і зазначає, що допуск посадових осіб до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Позивач наголошує на порушенні податковим органом порядку направлення запиту про надання податкової інформації. Не направлення відповідачем запиту листом з повідомленням про вручення за податковою адресою підприємства та не надання такого запиту під розписку платнику податків, за висновками позивача, виключає можливість проведення податковим органом позапланової документальної перевірки згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що висновки, наведені в акті перевірки зроблені без перевірки документів, отже є неправомірними та необґрунтованими.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 розділу 2 Податкового кодексу України на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2015 року від 26 жовтня 2016 року №136/10-13-14-01/00849296.

Податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0001011401 за порушення пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 15257194 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 869797 грн. Правової підстави застосування штрафної (фінансової) санкції не наведено.

Податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2016 року № 0001021401 за порушення пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 5723973 грн.

Висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 15 257 194 грн. в т.ч. по періодах: 2014 рік - 3478829 грн., 2015 рік - 11778365 грн.

25 червня 2016 року податковим органом направлено на адресу Підприємства запит №1103/10-13-14-01 щодо надання пояснень та копій первинних документів.

04 серпня 2016 року Підприємством листом №718 відмовлено у наданні інформації з мотивів необґрунтованості запиту.

Щодо дій відповідача під час перевірки

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, 12 жовтня 2016 року головний державний ревізор-інспектор податкового органу ОСОБА_2 прибув до Підприємства за адресою фактичного місцезнаходження офісу платника податків: м. Київ, вул. Полкова, буд. 57 та вручив головному бухгалтеру Підприємства ОСОБА_3 під її підпис копію наказу від 11 жовтня 2016 року №396 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та ознайомив її з направленнями на проведення перевірки від 12 жовтня 2016 №319, №318, №317.

В цей же день ОСОБА_2 допущено до проведення перевірки, що підтверджується записом від 12 жовтня 2016 року за №20 в журналі виходу на перевірки Підприємства.

З 12 жовтня 2016 року по 19 жовтня 2016 року посадові особи відповідача на підприємстві були відсутні та не здійснювали заходів щодо проведення перевірки у відповідності до наказу від 11 жовтня 2016 року №396.

13 жовтня 2016 року, 19 жовтня 2016 року та 26 жовтня 2016 року посадовими особами відповідача складено акти про відсутність посадових осіб позивача за адресою, про неможливість вручення запиту щодо надання документів, про неможливість отримання первинних документів при проведенні перевірки Підприємства.

Щодо дій позивача під час перевірки стосовно яких суди першої та апеляційної інстанцій установили.

12 жовтня 2016 року, після допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки Підприємство видало наказ №84-аг, відповідно до якого головному бухгалтеру ОСОБА_3 наказано забезпечити проведення документальної позапланової перевірки працівникам Державної фіскальної служби у відповідності до направлень в термін з 12 жовтня 2016 року тривалістю 5 робочих днів, а бухгалтерії підприємства надавати необхідну інформацію, первинну документацію та звітність для проведення перевірки.

Про відсутність посадових осіб на Підприємстві платником податків складено відповідні акти від 12 жовтня 2016 року, від 13 жовтня 2016 року, від 17 жовтня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року, від 19 жовтня 2016 року та від 26 жовтня 2016 року.

Щодо недоліків документів відповідача

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у запиті податкового органу від 25 червня 2016 року №1103/10-13-14-01 не зазначено в чому саме полягає недостовірність даних у податкових деклараціях та про які порушення податкового законодавства це свідчить.

Наказ відповідача про проведення перевірки від 11 жовтня 2016 року №396 не містить адреси об'єкта, перевірка якого проводиться.

Запит відповідача про надання документів при проведенні виїзної позапланової документальної перевірки від 12 жовтня 2016 року №1/10-13-14-01 не містить жодної відмітки про його отримання представником позивача. Належних доказів направлення відповідачем цього запиту відповідачем не надано.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проведена з відома директора Підприємства ОСОБА_4 Разом з тим, в матеріалах наявний листок непрацездатності серії АДА №457712 виданий 07 жовтня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 у період з 12 жовтня 2016 року по 16 жовтня 2016 року перебував на лікарняному, на цей час його обов'язки виконував ОСОБА_5

Акт перевірки не містить підпису начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту податкового органу ОСОБА_6, хоча цій особі, відповідно до направлення від 12 жовтня 2016 року №319/10-13-14-01 доручено проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача з 12 жовтня 2016 року разом з іншими посадовими особами відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, від 22 травня 2017 року та від 09 червня 2017 року витребувано від відповідача письмові пояснення про відсутність підпису ОСОБА_6 в примірнику акту перевірки від 26.10.2016 №1103/10-13-14-01. Разом з тим, відповідач жодних документів та пояснень на виконання ухвали до суду не надав.

Щодо виявлених в акті перевірки порушень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фінансова звітність підприємства за 2014 рік - Форма №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) та податкова декларація з податку на прибуток підприємств за звітний період 2014 року від 24 лютого 2015 подані позивачем до податкового органу, що підтверджується квитанцію від 26 лютого 2015 №2.

Фінансова звітність підприємства за 2015 рік - Форма №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) подана позивачем до контролюючого органу 16 травня 2016 року та податкова декларація з податку на прибуток підприємств за звітний період 2015 року від 26 лютого 2016 року подано до контролюючого органу 29 лютого 2016 року, відповідно до квитанції №2.

Крім того, позивач листами від 21 квітня 2016 № 433 та №434 повідомив податковий орган про надання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2014 та 2015 роки рік за новою формою декларації з податку на прибуток, затвердженою наказом Мінфіну від 20.10.2015 №897. Відповідно до п. 46.4 статті 46 розділу ІІ Податкового кодексу України надав пояснення щодо виправлення помилок, які відображені в цих деклараціях.

Щодо доводів касаційної скарги.

Щодо підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В акті перевірки підставами проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначено норми підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Обов'язковою умовою проведення позапланової документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом". Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зміст запиту від 25 червня 2016 року №1103/10-13-14-01 не відображає мотивів та правових підстав, визначених законом для отримання інформації від платника податків, отже, ненадання відповіді на такий запит, в силу положень пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, не породжує жодних негативних наслідків для платника податків та не може бути підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що акти про відсутність посадових осіб позивача за адресою, про неможливість вручення запиту щодо надання документів, про неможливість отримання первинних документів при проведенні перевірки позивача від 13 жовтня 2016 року, 19 жовтня 2016 року та 26 жовтня 2016 року складені працівниками податкового органу протиправно. Такі акти мали на меті приховати бездіяльність посадових осіб податкового органу щодо невиходу посадових осіб відповідача на перевірку та складені з метою штучної уяви про ненадання документів до перевірки та спотворення результатів перевірки.

Відсутність підпису в акті перевірки однієї з осіб, яка здійснювала перевірку, на думку судів попередніх інстанцій, є порушенням пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745.

Верховний Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Неприйнятним є також спосіб визначення податковим повідомленням-рішенням податку внаслідок виключення податковим органом всіх витрат сформованих та задекларованих позивачем у звітних податкових періодах 2014-2015 років, при цьому, доходи Підприємства залишені на рівні задекларованих, що доводить невідповідність акту перевірки встановленим до нього вимогам. У будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження первинних документів. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки.

Посилання у касаційній скарзі відповідача на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10 є безпідставним, оскільки у цій справі надана оцінка правовідносинам, які виникли до прийняття і вступу в дію Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 810/1438/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник