Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.02.2019 року у справі №826/27303/15
Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №826/27303/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

Київ

справа №826/27303/15

адміністративне провадження №К/9901/1742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представника Старушкевич У.М.,

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у складі колегії суддів: Бужак Н.П. (головуючий), Костюк Л.О., Троян Н.М. у справі №826/27303/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Міністерство) про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки з 07.02.2012 по день фактичного розрахунку 18.09.2015 належного йому при звільнені відшкодування витрат на відрядження у розмірі 158522,82 грн.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки з 07.02.2012 по день фактичного розрахунку 18.09.2015 належного йому при звільнені відшкодування витрат на відрядження у розмірі 158522,82 грн.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства щодо виплати всіх сум, які належать ОСОБА_1 при звільненні, стягнуто з Міністерства на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 18062,53 грн. на відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з відрядженнями та середній заробіток за затримку виплати заборгованості по відрядженнях протягом 402 робочих днів з розрахунку, що його середньомісячний заробіток становить 3878,25 грн.

4.2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2012 до даної постанови внесено виправлення, а саме, замість 402 робочих днів позивача вказано 421 робочий день.

4.3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 і зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012.

4.4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заборгованості по відрядженнях, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті судові рішення залишені без змін.

4.5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014 у справі №2а-2184/11/2670, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 залишено без змін, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Міністерства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виплати заборгованості по відрядженнях у розмірі 73662,37 грн.,

4.6. Як вбачається зі змісту судового рішення, затримка фактичного розрахунку з позивачем складала 421 день, а саме, з 07.06.2010, що є датою звільнення з посади, по 06.02.2012, що є датою проведення судового засідання.

4.7. Стягнення з Міністерства на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 18062,53 грн. відбулось у примусовому порядку лише 18.09.2015, що підтверджується листом Державної казначейської служби України від 23.09.2015 за №5-13/2550-23737.

5. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що мали місце передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України підстави для притягнення відповідача до відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з позивачем. Суд першої інстанції вказав, що вина відповідача щодо несвоєчасного розрахунку встановлена у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670, якою визнано протиправною бездіяльність Міністерства і яка у відповідній частині набрала законої сили. Також, на думку суду першої інстанції, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції і ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на відсутність вини відповідача у несвоєчасному здійсненні розрахунку з позивачем. Зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі №2а-2184/11/2670, що унеможливлювало перерахування відповідачем коштів на користь позивача. Після прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014 її виконання здійснювалось органами Державної казначейської служби у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, що також виключає вину відповідача у затримці розрахунку з позивачем, на думку суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 залишити в силі.

7.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що відповідач мав можливість самостійно виконати судові рішення про присудження на користь позивача коштів у сумі 18062,53 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відрядженнями. Крім того, скаржник вважає, що норми Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 також жодним чином не заважали відповідачу самостійно виконати судове рішення, яке натомість виконане органами Державної казначейської служби, а не боржником.

8. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

8.1. На обґрунтування відзиву відповідач вказує, що оскаржуване судове рішення постановлене на основі правильного застосування норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанцій відсутні.

9. У судовому засіданні учасники справи підтримали своїх доводи та заперечення, викладені у касаційній скарзі та відзиві на неї.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Конституція України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

"Стаття 124. <…> Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України".

11. Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):

Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку

"Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу".

Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні

"При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму".

Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

"В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".

12. Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень):

Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування

"1. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини".

Стаття 215. Підготовка справи до касаційного розгляду

"1. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження:

…5) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються".

Стаття 254. Набрання судовим рішенням законної сили

"1. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

…5. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі".

Стаття 255. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням

"1. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України".

13. Бюджетний кодекс України (надалі - БК України):

Розділ VI.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"9. Установити, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань".

14. Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №606-XIV):

Стаття 3. Виконання рішень іншими органами

"…2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів".

15. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок):

"3. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

…6. У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

…Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.

…24. Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

16. Нормами статей 47, 116 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок щодо виплати всіх належних працівникові сум у день звільнення або, у разі якщо працівник у день звільнення не працював, не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

17. Невиконання цього обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу є підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, шляхом відшкодування працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Для здійснення даного відшкодування працівнику визначальним є настання наступних обставин: невиплата належних при звільненні сум та факт проведення остаточного розрахунку.

18. При цьому, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі власник або уповноважений ним орган не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, щодо необхідності виплати працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати належних при звільненні сум. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29.01.2014 по справі №6-144ц13 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від нього.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, невиплата позивачу належних йому при звільненні сум полягала у невиплаті коштів на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відрядженнями, у розмірі 18062,53 грн., присуджених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670.

20. Вказане судове рішення набрало законної сили після його апеляційного перегляду 08.08.2012 та з урахуванням норм статті 124 Конституції України, частини 1 статті 255 КАС України (в редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) набуло статусу обов'язкового до виконання з цієї дати.

21. Та обставина, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 було зупинене виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670 не мала наслідком втрату цією постановою законної сили, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670 скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і направлено в цій частині на новий судовий розгляд, а в решті - залишено без змін.

22. Отже, мала місце затримка відповідачем розрахунку з позивачем при звільненні, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

23. У свою чергу, пунктом 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України, частиною 2 статті 3 Закону №606-XIV (в редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) та пунктами 3 і 24 Порядку встановлено порядок виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, яке здійснюється виключно органами Державної казначейської служби.

24. Судами попередніх інстанцій досліджено, що перерахування на користь позивача коштів у сумі 18062,53 грн. на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670 було здійснене органами Державної казначейської служби 18.09.2015.

25. Таким чином, існували підстави для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні з позивачем за період з 07.02.2012 по 18.09.2015.

26. Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у затримці розрахунку з позивачем при звільненні. Зокрема, те, що виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2012 у справі №2а-2184/11/2670 зупинялось судом касаційної інстанції, а у подальшому могло бути здійснене лише органами Державної казначейської служби жодним чином не впливає на той факт, що відповідач не виплатив належні позивачу при звільненні суми у строки, визначені статтею 116 КЗпП України і саме ця обставина мала безпосереднє значення при вирішенні питання щодо відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку.

27. Тому, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Натомість, суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

28. Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення.

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

31. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №826/27303/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддяВ.М. Шарапа СуддіВ.М. Бевзенко Н.А. Данилевич