Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №804/7584/15

адміністративне провадження №К/9901/1236/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні за наявними матеріалами справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в особі філії «Вантажно-транспортне підприємство Павлоградвантажтранс» (далі - Товариство, Філія відповідно) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2015 року (суддя Тулянцева І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року (судді: Малиш Н.І., Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі № 804/7584/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до Товариства про стягнення заборгованості, -

встановив:

15 червня 2015 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом до Товариства в особі Філії про стягнення заборгованості у розмірі 7509 грн 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що правомірність рішення, на підставі якого позивач просить стягнути кошти, підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 03 серпня 2015 року позов задовольнив: постановив стягнути з ПАТ в особі Філії на користь відділення Фонду заборгованість у розмірі 7509 грн 60 коп.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції, ухвалою від 29 жовтня 2015 року рішення цього суду залишив без змін.

Товариство не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилається на неправильне застосування судами положень статей 80, 95 Цивільного кодексу України (щодо відсутності законних підстав для залучення до участі в справі Філії, яка не є самостійною юридичною особою), статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України [(в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень; далі - КАС) (щодо участі в адміністративному процесі суб'єкта владних повноважень лише як відповідача у справі)] та статей 99, 100 КАС (щодо обчислення строку звернення до суду).

Відділення Фонду направило заперечення на касаційну скаргу, в якому воно спростовує доводи скаржника щодо порушення судами указаних нормативних положень, просить залишити її без розгляду, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами проведеної фахівцями Павлоградської міжрайонної виконавчої дирекції відділення Фонду планової перевірки правильності нарахування, сплати та цільового використання коштів Фонду Філією ПАТ, виявлено неправомірне використання відповідачем коштів Фонду на загальну суму 5387 грн 49 коп. в тому числі: 5319 грн 30 коп. - оплата соціальних послуг, 68 грн 19 коп. - витрати на новорічні подарунки за період з 01 жовтня 2011 року по 01 січня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 10 лютого 2014 року № 22.

На підставі акта прийнято Рішення від 21 лютого 2014 року № 7/14 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» (далі - Рішення) на загальну суму 8081 грн 24 коп.

Вказане Рішення Товариство оскаржило в судовому порядку. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2015 року у справі № 804/3590/14 відмовив у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з такого.

Постановою суду, яка набрала законної сили, підтверджені факти виявлених порушень та правомірність Рішення, на підставі якого позивач просить стягнути кошти. За частиною першою статті 72 КАС обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суди також спростували доводи Товариства, що Філія не може бути відповідачем у справі, оскільки в адміністративному судочинстві відповідачем може бути лише суб'єкт владних повноважень, з посиланням на пункти 8, 9 частини першої статті 3 КАС та частину третю статті 50 КАС. Так, за положенням частини третьої статті 50 КАС відповідач в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно пунктів 8, 9 частини першої статті 3 КАС, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Позивачем, відповідно до вимог може бути і суб'єкт владних повноважень.

Крім того, суди указали, що Філія відповідача є страхувальником, саме її перевірив позивач, а сума фінансових санкцій стягується з Товариства з урахуванням положень статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 48 КАС .

Щодо міркування скаржника стосовно пропуску відділенням Фонду строку звернення до суду суди попередніх інстанцій зазначили, що обчислення строків звернення до адміністративного суду починається не з дня винесення рішення суб'єктом владних повноважень, а з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. У цій справі - після спливу десяти днів з моменту набрання рішенням апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 804/3590/14 законної сили.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У касаційній скарзі наведені доводи, що були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, й щодо яких наведені докладні мотиви спростування.

Так, суди аргументовано дійшли висновку про те, що відповідно до вимог статті 6 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрат, зумовленими на поховання» (чинного на час виникнення спірних відносин) Філія відповідача є страхувальником, та саме така Філія перевірялась позивачем, а сума фінансових санкцій стягується з Товариства з урахуванням статей 96 ЦК та 48 КАС. Тому, суди не допустили порушень вимог Закону.

Аналіз положень пунктів 8, 9 частини першої статті 3 КАС та частини третьої статті 50 КАС свідчить, що твердження Товариства, що відповідачем в адміністративному процесі може бути лише суб'єкт владних повноважень є помилковим.

Стосовно строків звернення до суду слід зазначити, що їх обчислення слід починати не з дня винесення рішення суб'єктом владних повноважень, а з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення передбачених законом вимог. Оскільки такі підстави у відділення Фонду виникли по закінченню десятиденного строку з моменту набрання законної сили рішенням апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 804/3590/14, то звернувшись з позовом 10 червня 2015 року позивач не пропустив строк, визначений частиною другою статті 99 КАС.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно встановили фактичні обставини справи, нормативно-правове регулювання спірних відносин, повно та всебічно дослідили наявні у матеріалах справи докази та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в особі філії «Вантажно-транспортне підприємство Павлоградвантажтранс» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко