Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

м. Київ

справа №826/10953/17

адміністративне провадження № К/9901/4093/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є. (головуючий), суддів: Кузьмишиної О.М., Степанюка А.Г. у справі за його позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві під час проведення перевірки квартири АДРЕСА_1 за результатами якого складено акт без номера та без дати;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складений 28 липня 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 22 серпня 2017 року №32, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами сьомою, одинадцятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме порушення частини першої статті 34, частини першої статті 37, частини восьмої статті 39 Закону України від 7 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI).

1.1. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки надавав пояснення відповідачу про те, що ним була придбана квартира в будинку АДРЕСА_1 ще в 1994 році, у якій на той час уже знаходився дверний отвір із приміщення №1 назовні будинку та ганок до цього дверного отвору у вигляді, які є на сьогоднішній день. При цьому, будь-яких прибудов на місці ганку він не добудовував та будь-яких реконструкцій без отримання дозволу на виконання будівельних робіт ним не проводив. Крім того, позивач стверджував, що на підтвердження вказаних обставин надав примірник технічного паспорту на момент інвентаризації 21 вересня 2001 року у квартири АДРЕСА_1 , у якому станом на 2001 рік вже зазначено дверний отвір із приміщення №1 назовні будинку та ганок до цього дверного отвору.

2. Окружний адміністративний суд рішенням від 27 серпня 2018 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складений 28 липня 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві відносно ОСОБА_1 .

Визнав протиправною та скасував постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 22 серпня 2017 року №32, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами сьомою, одинадцятою статті 96 КУпАП, а саме порушення частини першої статті 34, частини першої статті 37, частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI.

У іншій частині адміністративного позову відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

2.1. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність, разом із тим, ОСОБА_1 не здійснювалась прибудова до квартири АДРЕСА_1 , а було облаштовано ганок, що виключає відповідальність позивача. Крім того, відповідальність за не введення об`єкта в експлуатацію була встановлена статтею 39 Закону №3038-VI, який набув чинності 12 березня 2011 року, а тому до позивача не може бути застосована.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року скасував та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

3.1. Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції в тій частині, що до вступу в дію Закону №3038-VI у позивача був відсутній обов`язок щодо необхідності отримання декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт. Разом із тим, володіння об`єктом нерухомості до вступу в силу вищевказаного Закону не позбавляє обов`язку ввести його в експлуатацію у випадку проведення реконструкції, перебудови тощо. Однак на момент проведення перевірки і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач не надав документи, які б свідчили про прийняття об`єкта в експлуатацію після реконструкції.

3.2. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач самочинно реконструював квартиру АДРЕСА_1 шляхом влаштування прибудови на місці ганку, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. З цього приводу суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача та суду першої інстанції про той факт, що відповідно до первинної технічної інвентаризації, яку Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» було проведено 10 травня 1958 року та зазначено, що в зазначеній квартирі існував дверний проріз, який був закладений. Суд вказав, що відповідно до наявних в матеріалах справи технічних паспортів на момент отримання інвентаризаційної справи № 413 КП «Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об`єкти нерухомого майна» та на момент перевірки відсутня прибудова до квартири АДРЕСА_1 .

4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

4.1. На підставі наказу №212 від 14 липня 2017 року та направлення №б/н від 17 липня 2017 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті - квартира АДРЕСА_1 , за результатом якої складено відповідний акт перевірки №б/н.

4.2. В акті перевірки зазначено, що на підставі наданих документів гр. ОСОБА_1 та КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що на момент інвентаризації 6 травня 1976 року у квартири АДРЕСА_1 у матеріалах інвентаризаційної справи на кресленнях відсутній дверний отвір із приміщення №12 назовні будинку та відсутній ганок до цього дверного отвору. Водночас на момент інвентаризації 21 вересня 2001 року в цій квартирі зазначено дверний отвір із приміщення №1 (колишнє приміщення АДРЕСА_4 ) назовні будинку та ганок до цього дверного отвору, на момент перевірки до зазначеної квартири добудовано прибудову на місці ганку. Таким чином, зазначене приміщення реконструйовано без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог частини першої статті 34 та частини 1 статті 37 Закону №3038-VI.

4.3. Також у акті перевірки зазначено, що гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Видавничий дім «АДЕФ-Україна» експлуатують зазначену реконструйовану квартиру, не прийняту в експлуатацію, а саме - гр. ОСОБА_1 надає на платній основі в оренду ТОВ «Видавничий дім «АДЕФ-Україна», що є порушенням вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

4.4. 28 липня 2017 року, на підставі вказаного акта перевірки, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким заборонено експлуатацію квартири АДРЕСА_1 з 28 липня 2017 року.

4.5. 28 липня 2017 року відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення, яким особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомив про дату та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

4.6. 22 серпня 2017 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві прийняв постанову №32 по справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

5. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року по справі.

5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суд апеляційної інстанції з порушенням норм статті 58 Конституції України застосував до правовідносин, щодо яких виник спір, норми частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI. Зокрема, позивач наполягає на тому, що облаштування ганку та тамбура до квартири АДРЕСА_1 здійснено попереднім власником до набрання чинності частиною восьмою статті 39 Закону №3038-VI, відтак у нього відсутній обов`язок вводити таку добудову в експлуатацію. Відповідно не поширюється і заборона експлуатувати таку добудову, не введену в експлуатацію. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що її доводи відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 4 березня 2014 року по справі №21-433а13, а судове рішення Шостого апеляційного суду від 19 січня 2019 року в цій справі такому висновку не відповідає.

5.2.Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в цій справі неправильно застосував норми пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону №3038-VI у взаємному зв`язку з нормою пункту 9 частини четвертої статті 41 цього ж Закону. Неправильне застосування вказаних норм права полягає в тому, що у разі заборони експлуатації не прийнятих в експлуатацію об`єктів відповідач мав прийняти мотивоване письмове рішення. Проте, у цій справі, відповідач прийняв припис про заборону експлуатації об`єкта. Такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать також правовій позиції, що висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №826/5/16.

6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2019 року залишити без змін. Мотивами зазначає відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, які встановлені на підставі досліджених доказів, правильне застосування норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції чинній до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

8. З огляду на вказані норми статті 341 КАС України, а також у зв`язку з тим, що касаційне провадження у справі в частині оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року про скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами сьомою, одинадцятою статті 96 КУпАП закрите ухвалою від 4 липня 2023 року як помилково відкрите, перегляду у касаційному порядку підлягає постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства від 28 липня 2017 року.

9. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом №3038-VI. Зокрема, частиною першою статті 41 Закону №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

12. Пунктами 3 та 9 частини третьої статті 41 цього Закону встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

13. На виконання вимог Закону №3038-VI постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553). Підпунктами 3 та 10 пункту 11 цього порядку встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт; 10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

14. За наведеного правового регулювання суд касаційної інстанції зазначає, що нормативно-правовими актами, які регулюють питання здійснення державного архітектурно-будівельного контролю передбачено за наслідками здійснення такого контролю прийняття двох окремих актів індивідуальної дії щодо суб`єкта містобудівної діяльності: припису щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт; мотивованого письмового рішення щодо заборони експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію. При цьому через припис можуть бути зупинені підготовчі або будівельні роботи.

15. За своєю суттю зазначені рішення суб`єкта владних повноважень є різними, оскільки стосуються різних етапів порядку забудови земельної ділянки, встановленого статтею 26 Закону №3038-VI. Припис приймається на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а мотивоване рішення про заборону експлуатації закінчених будівництвом об`єктів на етапі прийняття їх в експлуатацію. Правові наслідки не виконання припису або рішення також є різними з огляду на норми Закону України від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та КУпАП.

16. Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що заборону здійснення експлуатації квартири АДРЕСА_1 відповідачем здійснено шляхом прийняття припису, а не мотивованого письмового рішення. Зазначене свідчить про порушення відповідачем вимог пунктів 3 та 9 частини третьої статті 41 Закону №3038-VI та підпунктів 3 та 10 пункту 11 Порядку №553.

17. У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції зауважує, що недотримання відповідачем форми прийняття рішення про заборону експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, не прийнятого в експлуатацію, не можна вважати формальним порушенням встановленої процедури. Будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Не є правовим пуризмом суттєві порушення процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, у тому числі, недотримання встановленої форми відповідного рішення.

18. Зокрема, правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

19. Згідно частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року по справі №640/21345/18 зробив висновки наступного змісту:

"Зміст частини 2 статті 19 Конституції України у взаємозв`язку з частиною 2 статті 2 КАС України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Верховний Суд зауважує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і в разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права."

21. Отже, прийняття відповідачем у спірних правовідносинах замість необхідного мотивованого письмового рішення про зупинення експлуатації квартири АДРЕСА_1 - припису є підставою для визнання протиправним та скасування останнього, оскільки він прийнятий до правовідносин, які шляхом припису не регулюються.

22. Щодо правомірності саме такого застосування норм статті 41 Закону №3038-VI висловився і Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №826/5/16. Крім того, у подібних правовідносинах під час вирішення питання про застосування норм пунктів 3, 9 частини третьої статті статті 41 Закону №3038-VI та підпунктів 3 та 10 пункту 11 Порядку №553 Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року по справі №826/703/16 висловив аналогічну правову позицію, що й у цій справі, суть якої зводиться до того, що зі змісту наведених правових норм вбачається, що право забороняти експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не введених в експлуатацію у встановленому порядку, реалізується посадовими особами ДАБІ України шляхом видання мотивованого письмового рішення. Водночас, суд звертає увагу на те, що припис не може ототожнюватись із вмотивованим письмовим рішенням посадової особи ДАБІ України. Зважаючи на відсутність у справі, яка розглядається, вмотивованого письмового рішення щодо заборони експлуатації спірного об`єкта, суд прийшов до висновку про протиправність припису в частині, якою позивача зобов`язано зупинити експлуатацію цього об`єкта.

23. З огляду на вказані обставини справи та їх правове регулювання суди попередніх інстанцій у оскарженій частині не застосували норми матеріального права - пунктів 3 та 9 частини третьої статті 41 Закону №3038-VI та підпунктів 3 та 10 пункту 11 Порядку №553, що згідно частин першої та третьої статті 351 КАС України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складеного 28 липня 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві відносно ОСОБА_1 та ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

24. Також у цій справі суди попередніх інстанцій, не застосувавши норм матеріального права щодо форми акта індивідуальної дії, який мав прийматись за наслідками заходу архітектурно-будівельного контролю, не установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, перейшли до аналізу інших обставин і порушень, встановлених перевіркою.

25. З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося, що за встановлення протиправності дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, які є самостійною підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки, у суду немає підстав для аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

26. З огляду на зазначене колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що встановивши таке порушення процедури проведення перевірки, яке нівелює наслідки її проведення, у тому числі прийняті за її результатами акти індивідуального характеру, вдаватись до оцінки зазначених у матеріалах перевірки порушень по суті немає підстав, оскільки суб`єкт владних повноважень має можливість у майбутньому провести заходи контролю з дотриманням встановленої процедури та встановити наявність або відсутність відповідних порушень.

Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року по справі №826/10953/17 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складеного 28 липня 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві відносно ОСОБА_1 .

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28 липня 2017 року, виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві з вимогою заборонити експлуатацію квартири АДРЕСА_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін