Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа №580/11000/23

адміністративне провадження № К/990/38529/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 (головуючий суддя: Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 (головуючий суддя: (головуючий суддя: Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Файдюк В.В.) у справі №580/11000/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії позивача та невиплати компенсації втрати частини доходу;

- зобов`язати відповідача перерахувати розмір пенсії позивача;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.05.2017.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024, позов задоволено.

09.10.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є громадянином України та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області як отримувач пенсії, за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У 2016 році ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 580/5004/20, яке набрало законної сили 02.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області поновити з часу припинення виплату пенсії позивачу.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі № 580/5004/20, яке набрало законної сили 29.10.2022, зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 на визначені банківські рахунки у заявах про виплату пенсії від 10.02.2022.

30.08.2022 ГУ ПФУ в Черкаській області листом №2300-0501-8/38895 повідомило, що рішення суду виконано, нараховано пенсію за період з 01.05.2017 по 31.08.2022 у сумі 82 774,40 грн.

Виплату нарахованої пенсії станом на 30.08.2022 не проведено.

Листом від 08.11.2023 №14738-14537/Н-03/8-2300/23 ГУ ПФУ в Черкаській області на звернення представника позивача повідомило, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 580/5004/20 відновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з часу припинення виплати пенсії, а на виконання додаткового рішення суду пенсію та доплату до пенсії за попередні періоди перераховано на поточний рахунок пенсіонера. Також повідомлено, що проводити будь-які перерахунки пенсії рішенням суду відповідача не зобов`язувалося.

Компенсація втрати частини доходів до виплати не підлягає.

Згідно з інформацією, зазначеною у розрахунку пенсії, розмір місячної пенсії позивача з 01.05.2017 по 31.11.2021 та з 01.12.2021 - довічно склав 1 293,35грн.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право на пенсію включається в поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Оскільки позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсії поновлена добровільно чи за рішенням суду.

Суди дійшли висновку, що при поновленні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно визначено, що пенсія не підлягає загальним перерахункам, що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.

В оскаржуваних рішеннях зазначається, що у випадку бездіяльності пенсійного органу щодо виплати сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача судовим рішенням чи відповідним нормативно - правовим актом обов`язку здійснити виплату належних позивачу сум.

Враховуючи, що право позивача на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії було порушене відповідачем, суди дійшли висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема: від 18.07.2018 у справі №490/6755/15-а, від 15.08.2018 у справі №653/3356/17, від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, від 30.09.2019 у справі №440/85/19, від 04.03.2021 у справі №520/34/17, від 01.04.2021 у справі №120/4555/18-а, від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі №712/3842/17, від 27.02.2020 у справі №500/477/15-а.

Суди не врахували факт відсутності порушеного права позивача, оскільки він не звертався за перерахунком пенсії, а пенсія виплачується без затримки.

Роз`яснення щодо відсутності підстав здійснення перерахунку пенсії позивача, з урахуванням рішення у справі № 580/5004/20, носить суто інформативний характер та не свідчить про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки в межах спірних правовідносин було відсутнє належне звернення за таким перерахунком. Звернення представника позивача з адвокатським запитом, не може слугувати підставою для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Стосовно питань, пов`язаних із здійсненням компенсації позивачу втрати частини доходів, скаржник зазначає, що пенсія ОСОБА_1 після надходження заяви щодо способу її виплати, виплачується без затримки, у розмірі і порядку, визначеному рішенням суду у справі № 580/5004/20.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Поряд із цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом №1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року, 30 вересня 2021 року (справи №№489/5194/16-а, 540/4060/20, відповідно).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина перша статті 43 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Статтею 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV. Будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом №1058-IV не встановлено.

Виконання вимог Закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи, що позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсії поновлена добровільно чи за рішенням суду.

Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу поновлено виплату пенсії з 01.05.2017 на виконання рішення суду, загальна сума доплати за період з 01.05.2017 по 31.08.2022 складає 82774,40 грн. Водночас, відповідач визначив розмір пенсії позивача - 1293,35грн. на місяць, та зазначив, що пенсія позивача масовим перерахункам не підлягає.

Своєю чергою, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року не містить будь-яких обмежень та застережень щодо поновлення пенсії лише у певному розмірі та що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.

Пенсійним фондом України роз`яснено позивачу, що у разі, якщо рішенням суду зобов`язано поновити виплату раніше призначеної пенсії, пенсія поновлюється в розмірі, що склався станом на дату припинення виплати пенсії, якщо інше не передбачено рішенням суду.

Також, Законом № 1058-IV визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, при поновленні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно визначено, що пенсія не підлягає загальним перерахункам, за наявності визначених законом підстав, що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.

З урахуванням викладеного, правильним є висновок судів про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з 01.05.2017 відповідно до Закону № 1058-ІV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, які знаходяться в пенсійній справі.

Колегія суддів наголошує, що зобов`язання поновити пенсію позивачу не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому чи у мінімальному розмірі. Позивачу, незалежно від місця проживання в Ізраїлі, розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація має проводитися в тому ж самому порядку як громадянам, які проживають в України. В інакшому випадку відповідачем допускатиметься дискримінація права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Водночас, правові позиції Верховного Суду наведені відповідачем, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки постановлені за інших фактичних обставин.

Так, предметом спору у справі № 500/477/15-а є рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 27 березня 2014 року за № 284 «Про затвердження акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Предметом спору у справі № 1340/4630/18 було рішення Львівської обласної ради від 18 вересня 2018 року за №745 «Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області».

У справі № 712/3842/17, правовідносини стосуються визначення збитків власнику землі, а також визнання протиправними дій виконавчого комітету Черкаської міської ради стосовно затвердження акта про визначення збитків і скасування рішення про затвердження такого акта. За результатами перегляду вказаної справи у касаційному порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, оскільки оскаржувані дії та рішення, напряму не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому не можуть бути предметом спору.

Водночас, у справі, яка розглядається, спір стосується права на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист.

В частині позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21.

Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Суди попередніх інстанцій встановили, що основні суми доходу, нараховані на виконання судового рішення у справі № 580/5004/20, не виплачені позивачеві, що не заперечується сторонами.

Враховуючи, що нараховані відповідачем позивачу суми, вчасно не виплачені, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову в цій частині є передчасним.

За вказаних обставин оскаржувані судові рішення в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в адміністративній справі № 580/11000/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу.

Відмовити у задоволенні позову у цій частині.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в адміністративній справі № 580/11000/23, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа