Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №460/865/19

Друк

Пошук

219

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №460/865/19

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

Київ

справа №460/865/19

касаційне провадження №К/9901/35114/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (головуючий суддя - Хобор Р.М., судді: Нос С.П., Попко Я.С.) у справі №460/865/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» до 1.Головного управління ДФС у Рівненській області, 2. Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» у квітні 2019 року звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1057655/36016172 від 23.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 100210 від 02.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №100210 від 02.10.2018.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2019 позовні вимоги задовольнив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.11.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» 11.11.2019 звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Заявник зазначав те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 04.11.2019 не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.11.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» про прийняття додаткового судового рішення задовольнив. Ухвалив додаткову постанову у справі №460/865/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Бетон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000грн.

Головне управління ДФС у Рівненській області 12.12.2019 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просило скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач вказує, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим, а договір про надання правової допомоги містить лише загальний перелік послуг. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази тих обставин, що витрати, зазначені в акті прийому - передачі послуг до договору №15/01/19 від 15.01.2019, були фактичними і неминучими, а їх розмір - обгрунтованим. Також відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції не здійснено належним чином оцінку наявних в матеріалах справи доказів складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, не перевірив їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги.

Переглядаючи оскаржувану додаткову постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При прийнятті постанови 04.11.2019 Восьмим апеляційним адміністративним судом не вирішено питання про відшкодування судових витрат здійснених позивачем на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною пятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, виходив з того, що розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, витрати пов`язані саме з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та є співмірними із складністю справи, надані позивачем докази підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.

Суд апеляційної інстанції встановив те, що разом з відзивом на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області, який надійшов до апеляційного суду 02.10.2019, позивач подав:

- акт здачі-прийняття наданих правничих послуг № 4 від 26 вересня 2019 року до договору № 15/01/19 від 15 січня 2019 року, а саме, опрацювання змісту та вимог апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та його подання, пошук судової практики у аналогічному спорі. Затрачено 5 годин. Вартість 1 години - 1000грн.;

- рахунок на оплату послуг № 26/09/19-1;

- платіжне доручення № 12652 від 27.09.2019 про оплату послуг за надану правничу допомогу згідно з договором № 15/01/19 від 15 січня 2019 року у сумі 5000 грн.;

- ордер на надання правничої допомоги від 26 вересня 2019 року;

- виписку по рахунку адвокатського об`єднання «Прищепа і Партнери» у АТ Укрсиббанк».

Крім того, в матеріалах справи є договір про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням № 15/01/19 від 15.01.2019, який укладений між ТзОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» та адвокатським об`єднанням «Прищепа і Партнери».

Апеляційний суд встановив те, що клопотання позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у справі в розмірі 5000грн. за участь адвоката в суді апеляційної інстанції надіслано Головному управлінню ДФС у Рівненській області та ДФС України 27.09.2019.

Однак, станом на час вирішення апеляційним судом справи Головне управління ДФС у Рівненській області не подало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката і не довело їх неспівмірність.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, а тому, заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню.

Перевіряючи доводи касаційної скарги відповідача, суд касаційної інстанції виходив з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і Партнери» укладено договір №15/01/19 від 15.01.2019 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням.

Відповідно до підпункту 4.1. вказаного договору вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням становить 1000грн. за 1 годину роботи адвоката, які клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання, що фіксується в підписаних актах про надання правничої допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ. Кількість витрачених адвокатським об`єднанням годин та детальний перелік виконаних робіт фіксується сторонами в актах про надання правничої допомоги.

Відповідно до підпункту 4.3. оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів після підписання сторонами акта надання правничих послуг.

Відповідно до підпункту 4.5 за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість.

Так, подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в сумі 5000грн. заявником долучено акт здачі-прийняття наданих правничих послуг № 4 від 26 вересня 2019 року до договору № 15/01/19 від 15 січня 2019 року.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатським об`єднанням було надано професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 у справі №460/865/19, а саме:

- опрацьовано зміст та вимоги апеляційної скарги;

- підготовлено та подано відзив на апеляційну скаргу;

- здійснено пошук судової практики у аналогічному спорі.

На надання послуг правничої допомоги адвокатським об`єднанням затрачено 5 годин. Вартість 1 години складає 1000грн.

При перевірці доводів касаційної скарги відповідача, суд касаційної інстанції враховує, що в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу від 26.09.2019, який надіслано до суду апеляційної інстанції 27.09.2019. Об`єм заперечень викладений на 13 сторінках, в яких позивач обґрунтувує незгоду з апеляційною скаргою відповідача з посиланням на норми закону та висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

З відзиву вбачається, що такий документ підписаний адвокатом Гуль Н.В., що свідчить про надання правничої допомоги позивачу адвокатом, який призначений за умовами підпункту 2.8 договору № 15/01/19 від 15.01.2019.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши договір № 15/01/19 від 15.01.2019 та акт здачі-прийняття наданих правничих послуг № 4 від 26.09.2019 дійшов висновку про те, що адвокатським об`єднанням зазначено на які саме послуги затрачено 5 годин. При цьому, вартість години роботи адвокатського об`єднання зазначена з урахуванням умов договору №15/01/19 від 15.01.2019.

Також в матеріалах справи міститься рахунок на оплату послуг від 26.09.2019 №26/09/19-1, з якого вбачається, що підставою платежу є оплата позивачем наданої професійної правничої допомоги згідно договору №15/01/19 від 15.01.2019 та акту №4 від 26.09.2019 у справі №857/8368/19 у сумі 5000грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що кошти в сумі 5000грн. були перераховані позивачем на рахунок адвокатського об`єднання відповідно до платіжного доручення від 27.09.2019 №12652.

Крім цього, позивачем на підтвердження зарахування коштів в сумі 5000грн. за надання професійної допомоги згідно договору №15/01/19 від 15.01.2019 та акту №4 від 26.09.2019 долучено виписку по рахунку за 27.09.2019.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що послуги з надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції надавалися позивачу в межах договору №15/01/19 від 15.01.2019, а надані документи такі як, акт здачі-приймання наданих правничих послуг №4 від 26.09.2019, рахунок на оплату послуг №26/09/19-1 від 26.09.2019, платіжне доручення №12652 від 27.09.2019, виписка по рахунку за 27.09.2019 підтверджують виконання послуг з надання професійної правничої допомоги та підтверджують фактичність понесення зазначених витрат та їх розміру.

Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що вони відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у справі, що розглядається.

У касаційній скарзі податковий орган не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат. Відповідач лише зазначає, що у справі відсутні докази, що витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Посилання податкового органу на недостатню деталізацію договору про надання правової допомоги є неприйнятними, оскільки до суду апеляційної інстанції надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в акті приймання-передачі наданих послуг №4 від 26.09.2019.

Отже, суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем надано належні докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області без задоволення, а оскаржуваного додаткової постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд