Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №185/865/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа №185/865/17

адміністративне провадження №К/9901/20684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Гімона М. М., Бучик А. Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 185/865/17 (2-а/185/118/17)

за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Павлоградське ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року, ухвалену у склад головуючого судді Гаврилова В. А. та

ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С. В., суддів Шальєвої В. А., Юрко І. В., -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні з 10 січня 2017 року пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ~law12~) з урахуванням частини другої статті 40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 10 січня 2017 року відповідно до ~law13~ із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку в січні 2017 року він звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ~law14~ із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, як встановлено ~law15~. Листом від 18 січня 2017 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки йому раніше була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - ~law17~). Позивач вважає, що дії відповідача суперечать законодавству оскільки він звертається за призначенням пенсії за віком вперше.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскільки позивач у справі скористався своїм правом на призначення пенсії за віком, яка йому перераховувалася у визначеному ~law18~ порядку, відсутні законодавчо визначені підстави вдруге призначати позивачу за його заявою пенсію за віком у відповідності до ~law19~.

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Павлогорадського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував, зокрема, тим, що з 10 червня 1994 року йому біло призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ~law20~, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії, передбаченою ~law21~ він звернувся вперше у січні 2017 року, тому дії відповідача та рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

07 листопада 2017 року від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких пенсійний орган просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини 3 статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Павлоградському ОУ ПФУ та з 10 червня 1994 року отримує пенсію за віком, призначену йому на пільгових умовах згідно ~law23~.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу відповідно до ~law24~ призначена пенсія за віком, яка перераховувалася з набранням чинності 01 січня 2004 року ~law25~.

У зв'язку з досягненням пенсійного віку, 10 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ~law26~ із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за три календарні роки що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, як встановлено ~law27~.

Комісією щодо розгляду питань пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Павлоградського ОУ ПФУ було відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

У листі від 18 січня 2017 року №1751/07/18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відсутні підстави для призначення, нарахування та виплати пенсії відповідно до ~law28~ з урахуванням ~law29~, оскільки йому раніше була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, яка з 01 січня 2004 року обчислена за нормами ~law30~.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ~law31~ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до ~law32~ розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами ~law33~.

Згідно зі ~law34~ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог ~law35~ з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності ~law36~.

~law37~ передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Позивач, перебуваючи на обліку в управлінні та отримуючи пенсію за віком, продовжував працювати.

Відповідно до ~law38~, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.

Тобто, особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями ~law39~.

Відповідно до ~law40~ особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

~law41~ встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно положень ~law42~ за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень ~law43~ може бути призначена пенсія за вислугу років.

Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ~law44~ або положеннями ~law45~.

В даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до ~law46~, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ~law47~.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі №316/734/16-а.

~law48~ передбачено, що визначена ~law49~ середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про правомірність застосування відповідачем ~law50~ до спірних правовідносин, і доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів.

Посилання позивача на правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 31 березня 2015 року №21-612а14, є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі було переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком за Законом 1058-ІV, тоді як предметом спору у справі, що розглядається є переведення з пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на пенсію за віком на загальних підставах, що фактично є повторним призначенням пенсії за віком.

Посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 29 листопада 2016 року №133/476/15-а, є також безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі було переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Павлогорадського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі № 185/865/17 (2-а/185/118/17) - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

М. М. Гімон

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду