Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №821/527/16

адміністративне провадження №К/9901/12343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (головуючий суддя Золотніков О.С., судді - Осіпов Ю.В., Скрипниченко В.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Херсонського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Херсонське МУ УМВС України в Херсонській області) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: стягнути з Херсонського МУ УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року у розмірі 11626,20 грн, зобов'язати УМВС України в Херсонській області зарахувати позивачу період з 7 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року до вислуги років для призначення пенсії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Херсонського МУ УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 20 березня 2016 року у розмірі 11626,20 грн, без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, Херсонське МУ УМВС України в Херсонській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС України в Херсонській області від 6 листопада 2015 року №411 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_2 звільнено з 6 листопада 2015 року з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі №821/3755/15-а частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до УМВС України в Херсонській області. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України від 6 листопада 2015 року №411 о/с в частині звільнення позивача з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) за скороченням штатів.

У зв'язку з тим, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі №821/3755/15-а набрала законної сили, вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не заявлялася та судом не вирішувалася, то ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв'язку з тим, що останньому при звільненні було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі, що перевищує розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, якою ОСОБА_2 поновлено на посаді, в останнього виникло право на звернення до суду із вимогою про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Судом в обґрунтування рішення також зазначено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідачем оскаржується рішення суду апеляційної інстанції лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржуване рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).

Водночас, на момент розгляду даної справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 24 Положення № 114 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Отже, виплата грошового забезпечення проводиться за весь час вимушеного прогулу, підстав для зменшення його розміру за певних обставин не передбачено.

Таким чином, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 20 березня 2016 року у розмірі 11626,20 грн.

Посилання Херсонського МУ УМВС України в Херсонській області в касаційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції, на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є безпідставним, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема, частини третьої статті 117 Кодексу законів про працю України, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець