Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №826/23876/15

адміністративне провадження №К/9901/28613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якої є Головне управління ДФС у м. Києві)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року (суддя Іщук І.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (судді: Василенко Я.М. (головуючий), Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 826/23876/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» (далі - ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20 травня 2015 року №№ 0012881705, 0012921705, 0012931705, 0013011705, 0012961705.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що своєчасно сплатив суми грошового зобов`язання з єдиного внеску, натомість відповідач безпідставно відобразив звіт ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» за лютий 2013 року серед зобов`язань позивача повторно.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, адміністративний позов ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем дотримано вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску за період 2013-2014 років, а так звана «недоїмка» виникла лише з причини повторного подання і обліковування звіту за лютий 2013 року, у зв`язку з чим відповідачем протиправно нараховані позивачу штрафні санкції та пеня.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» повністю з огляду на правомірність прийняття спірних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою контролюючого органу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених відповідачем доводів, а судові рішення - без змін.

26 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 листопада 2019 року на адресу Суду надійшло клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві її правонаступником - Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві її правонаступником Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20 травня 2015 року ДПІ прийняла рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме:

- № 0012881705 про сплату штрафу 9734,25 грн та пені 97,34 грн за період 31.10.2013 - 31.10.2013;

- № 0012921705 про сплату штрафу 8655,91 грн та пені 603,30 грн за період 21.11.2013-22.11.2013;

- № 0012931705 про сплату штрафу 5410,26 грн та пені 245,66 грн за період 23.12.2013-27.12.2013;

- № 0013011705 про сплату штрафу 9278,39 грн та пені 1020,63 грн за період 21.01.2014-31.01.2014;

- № 0012961705 про сплату штрафу 9587,37 грн та пені 766,99 грн за період 21.02.2014-28.02.2014.

Підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що позивач допустив несвоєчасну сплату самостійно визначених зобов`язань із єдиного внеску.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 жовтня 2013 року ДПІ провела нарахування на суму 197 859,59 грн згідно з поданою звітністю «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за лютий 2013 року №1301235221 від 30 жовтня 2013 року, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість у сумі 97 342,47 грн.

20 листопада 2013 року ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» подало звітність «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за жовтень 2013 року №1302416206, в якому відображено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 360 253,50 грн, в результаті виникла заборгованість у сумі 86 559,06 грн.

20 грудня 2013 року контролюючим органом проведено нарахування на суму 440 207,46 грн згідно з поданою звітністю «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за листопад 2013 року №1303027196 від 16 грудня 2013 року, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість у сумі 54 102,53 грн.

20 січня 2014 року ДПІ провела нарахування на суму 512 144,96 грн згідно з поданим «Звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за грудень 2013 року № 1400571590 від 14 січня 2014 року, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість у сумі 92 783,93 грн.

20 лютого 2014 року контролюючим органом проведено нарахування на суму 432 228,41 грн згідно з поданим «Звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за січень 2014 року № 1403454698 від 17 лютого 2014 року.

21 травня 2015 року прийняті відповідачем 20 травня 2015 року рішення надіслано позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення разом із супровідним листом від 21 травня 2015 року №1951/10/26-55-17-05.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2013 року ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС», керуючись наданими рекомендаціями суб`єкта владних повноважень, сформувало та подало повторний (другий) звіт за лютий 2013 року.

Однак після отримання повторного звіту ДПІ не анулювала попередній звіт за лютий 2013 року, що фактично призвело до «задвоєння» всіх показників задекларованих позивачем сум єдиного внеску за цей місяць, тобто у програмі контролюючого органу почала відображатися недоїмка у розмірі зайво задекларованої місячної суми.

Саме подання позивачем повторного звіту за лютий 2013 року, як встановили суди попередніх інстанцій, стало причиною нарахування відповідачем штрафних санкцій згідно з оскаржуваними рішеннями.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що такі дії ДПІ із обліковування сум самостійно визначених позивачем зобов`язань із єдиного внеску за двома звітами за один і той самий місяць не відповідають нормам чинного законодавства.

При цьому Суд враховує, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача за період із 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт від 14 травня 2015 року № 19/26-55-08/37448815. Згідно з висновками вказаного акта перевірки позивачем не порушено строки нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а навпаки відповідно до картки особового рахунку бази даних ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» на час здійснення останньої операції до настання граничного терміну сплати єдиного внеску за грудень 2014 року має позитивне сальдо (переплату) в сумі 197 993,14 грн.

Крім того, у ході проведення процедури адміністративного оскарження рішень відповідача з метою підтвердження відсутності недоїмки перед бюджетом з єдиного внеску позивач звернувся до органів Пенсійного фонду та органів Державної фіскальної служби за проведенням звіряння (відповідно до Закону України від 04 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи»).

Згідно з отриманими позивачем актами звіряння за періоди з 2011 року до 03 вересня 2015 року у ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» відсутня недоїмка, а навпаки підтверджується факт переплати грошових зобов`язань з єдиного внеску. Тобто отримані акти повністю підтверджують висновки, викладені в акті перевірки від 14 травня 2015 року № 19/26-55-08/37448815.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що у ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску, а відтак оскаржувані рішення про нарахування штрафних санкцій та пені прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивовані рішення судів попередніх інстанцій, та не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова